Однією з ключових переваг FP-2 є те, що оператор може керувати дроном в онлайн-режимі (Фото: Сергій Окунєв / NV) На початку повномасштабного вторгнення однією з головних проблем Сил оборони України стала відсутність зброї, яка може «діставати» до російських ближніх тилів. Мова про дистанцію від 30 до 100 кілометрів, де розташовано командні пункти, логістика, склади з боєприпасами та інші вкрай важливі об’єкти окупантів. Удари на цих відстанях називають middle strike, тобто удар на середню дистанцію (мідлстрайк).З того часу Сили оборони пройшли великий шлях, проте «середня дистанція» досі вважалася слабким місцем українського війська. Водночас у 2025 році ситуація значною мірою змінилася, а у 2026-му може змінитися докорінно. Одним з ключових чинників позитивних змін став дрон FP-2 компанії Fire Point, який за короткий час підкорив військо та створив великі проблеми для армії окупантів.Кореспондент NV побував на виробництві мідлстрайк-дронів, поспілкувався з автором розробки, а також почув відгуки від військових, які безпосередньо завдають ударів за допомогою FP-2. Дехто з них називає прорив в українських мідлстрайк-ударах ключовимпідсумком 2025 року.Початок повномасштабного вторгнення українське військо зустріло з критичним дефіцитом зброї, яка могла б завдавати ударів більш ніж на 25 кілометрів. Поки російські літаки вільно використовували аеродроми чи не на самому кордоні з Україною, а ворожі кораблі спокійно заходили в окуповані порти на півдні, Сили оборони майже не мали можливості завдавати ударів по них. Чи не єдиним винятком можна було назвати радянський ракетний комплекс Точка-У. Ця ракета має можливість завдавати ударів на відстанях до 120 кілометрів, має відносно потужну бойову частину, але доволі погану точність та загальну застарілість. «Точки» завдавали болючих ударів по росіянах з перших годин повномасштабного вторгнення, проте було очевидно, що цей ресурс вкрай обмежений як за кількістю, так і за технічними спроможністю.Справжня революція у мідлстрайк-ударах відбулася влітку 2022 року, коли на озброєння Сил оборони України надійшли американські реактивні системи залпового вогню HIMARS. Саме тоді стало зрозумілим, наскільки критично бракувало подібного озброєння раніше та як кардинально воно може вплинути на хід бойових дій. Буквально в перші ж тижні після того, як HIMARS з’явилися на полю бою, окупанти не встигали рахувати кількість уражених командних пунктів і баз збереження боєприпасів. HIMARS також відіграли одну з ключових ролей у звільненні Херсона, оскільки саме цей комплекс завдавав ударів по мостах та інших логістичних шляхах окупантів, що зрештою стало одним з факторів їхньої втечі «на більш вигідні позиції».Згодом ворог почав адаптуватися до нових правил гри. Росіяни перебудували логістику, командні пункти та склади було перенесене на безпечніші відстані, а ворожі комплекси радіоелектронної боротьби (РЕБ) навчилися доволі ефективно боротися з системами наведення HIMARS, що значно вплинуло на точність цих систем.У відповідь на українську «революцію» на середніх дистанціях окупанти, на жаль, провели і свою. В другій половині 2023 року російська авіація почала дедалі активніше використовувати керовані авіабомби (КАБи). Уже на початку 2024 року ключові експерти та аналітики стверджували, що КАБи фактично змінили хід бойових дій в Україні. Відстань ураження російських КАБів на той момент становила 40−70 км від точки скидання бомби з літака, що дозволяло авіації окупантів уникати української ППО. У КАБів були як значні плюси, так і свої недоліки. Серед очевидних плюсів — потужна руйнівна сила та складність або майже неможливість перехоплення системами ППО. Серед мінусів була сумнівна точність таких бомб, особливо на початку їх застосування, а також той факт, що Сили оборони завчасно дізнавалися про підготовки до пусків, відстежуючи російську авіацію.Утім, до 2025 року російські окупанти очевидно домінували у мідлстрайк-ударах. Виробництво та застосування КАБів стало вкрай масштабним. Крім того, окупанти мали ще чимало інших різноманітних засобів, від ракет до систем РСЗВ, які дозволяли атакувати об’єкти на необхідних дистанціях.Українська авіація також застосовувала керовані авіабомби американського та європейського зразка. Вони були набагато точнішими, проте масштаби постачання та самого арсеналу західних КАБів неможливо було порівнювати з російськими.З таким порядком денним війська підійшли до 2025 року, коли ситуація почала значно змінюватися.Місце зустрічі майже не має значення. Для того, щоб дістатися на виробництво одних з найкращих українських мідлстрайк-дронів, потрібно зустрітися в нейтральній точці, а далі проїхати затонованою машиною на невідому локацію. Журналіст не зможе пояснити, де саме він був, навіть приблизно. Потреба в заходах безпеки очевидна, оскільки виробництво ударних БПЛА є однією з ключових цілей для РФ.Компанія Fire Point, попри хвилю дискусій довкола неї на тлі справи Мідас, є розробником одного з найефективніших українських дронів: FP-2. Цей дрон може долати понад 200 кілометрів, а чи не головною його особливістю є бойова частина вагою 105 кілограмів. Станом на зараз це найпотужніший український дрон з усіх, про які відомо публічно. Ще однією ключовою перевагою FP-2 є те, що оператор може керувати дроном в онлайн-режимі. Якщо стандартні російські шахеди та їхні аналоги летять заздалегідь запланованим маршрутом, то FP-2 фактично є FPV-дроном і може обирати цілі для ударів, корегувати операцію та навіть влучати в рухомі об’єкти.Ключовим критерієм виробництва цих дронів є простота та масовість. Це підтверджують інженери компанії, які супроводжують журналіста на виробництві.«Ключова задача все максимально спростити і стандартизувати. Чим більш стандартизований процес — тим простіше ми можемо масштабуватися. Деякі процеси, які ми на початку роботи виконували вручну, зараз вже автоматизовані. Це також значно впливає на темпи виробництва», — пояснює один з інженерів, ім’я якого не розголошується з міркувань безпеки.Для пересічної людини процес виробництва схожий на роботу з великим конструктором. Все виглядає доволі просто: кілька ключових вузлів, які кінцевому етапі збираються в готовий «літачок». Надзвичайних технологічних рішень чи надсучасних компонентів за сотні тисяч доларів немає. Компанія наголошує, що FP-2 розроблявся саме із задумом створити дешевий і масовий дрон. У 2025 році «літачок», що може виглядати як «конструктор» з eBay, вперше в історії уразив російський гвинтокрил прямо у повітрі. А також знищив один з передових російських військових кораблів прямо під час рейду. Усе це — робота FP-2. Дрон за кілька десятків тисяч доларів знищує техніку та об’єкти окупантів вартістю в десятки мільйонів доларів.«FP-2 народився за запитом військових. Вони вже активно використовували [далекобійний дрон-камікадзе від Fire Point] FP-1, і під час експлуатації виникли побажання, що було б добре мати дрон з керуванням і з набагато більшою бойовою частиною. Ми провели роботу та з’ясували, що це не потребує глобальних змін і переналаштування виробничого процесу. Доволі швидко народився FP-2. З того часу насправді було не так багато модернізацій: [удосконалили] зв’язок та певні деталі з керування. Загалом цей дрон з’явився як готовий продукт і зараз є таким», — каже співвласник компанії та головний конструктор Fire Point Денис Штілерман.Перші випробування FP-2 почалися у 2024 році, а вже у 2025-му дрон набув справжньої популярності. Українські OSINT-канали заполонили десятки, а можливо й сотні відео з ураженнями різноманітних об’єктів із застосуванням FP-2. Виробник стверджує, що у 2025 році компанії вдалося подвоїти виробництво БПЛА. Плани 2026 року поки не розголошуються, але вони не менш амбітні. Попри вражаючи технічні характеристики та спроможності, сам дрон, згідно з заявами виробника, коштує «дуже дешево, як для БПЛА подібного типу».
