Археологічні розкопки в історичному центрі Страсбурга привели до виявлення слідів життя, що сягають часів Римської імперії та продовжуються до початку нашого століття. Розкопки проходили на вулиці Сент-Елен, 3, де планувалося будівництво нового туристичного комплексу. Перш ніж розпочалися роботи, фахівці Французького національного інституту превентивної археології (Inrap) ретельно обстежили територію. Щоб дістатися до найдавніших шарів, їм довелося заглибитися на чотири метри під сучасний асфальт.
На самісінькому дні, під багатовіковими річковими намулами Рейну, науковці натрапили на залишки римського поселення. У першому столітті нашої ери Страсбург мав назву Аргенторат і був місцем дислокації великого гарнізону. Навколо військових таборів швидко виростали цивільні квартали — так звані канаби (canabae), де селилися торговці, ремісники та родини легіонерів.
Розкопки підтвердили, що це були не просто тимчасові халупи, а повноцінна комерційно-житлова зона. Археологи розчистили щонайменше два напівпідвальні приміщення II-III століть. Серед знахідок — залишки розписної штукатурки, класичної римської черепиці та елементи дерев’яно-глиняних стін. Піднімаючись вище «археологічними сходами», дослідники побачили, як місто розросталося в епоху Середньовіччя. Починаючи з кінця XII століття, тут вирувало масштабне будівництво: люди зводили стіни з помаранчевої цегли, копали колодязі, а потім розбирали старі будівлі, щоб використати матеріали для нових.
Але найцікавіше чекало на науковців у шарах кінця XIV століття. Тоді на цьому місці облаштувалася Гільдія сукнарів — надзвичайно впливова організація торговців тканинами. Знайдені будівлі слугували своєрідним клубом, де члени гільдії проводили збори та влаштовували бенкети. Поруч відкопали навіть піч того часу. Проте справжнім джекпотом стала гігантська цегляна вбиральня зі склепінням. Її розміри вражають: понад три метри завдовжки і п’ять завглибшки.
Після Великої французької революції 1791 року гільдійську систему скасували, і життя будівлі кардинально змінилося. Протягом XIX та XX століть тут по черзі працювали театральний зал, синагога, меблевий магазин, паб, гімнастичний клуб, кінотеатр, пивоварня, а згодом — склади та звичайні квартири. Останні стіни знесли лише у 2023 році, розчистивши майданчик для сучасних будівельників та істориків.
Зараз польові роботи завершено, але найкропіткіший етап тільки стартує. Керамісти, знавці стародавнього скла, зоологи та історики архітектури засіли в лабораторіях за вивчення зібраних артефактів.
