Павло Казарін, журналіст і ведучий Radio NV, сержант Збройних сил, зазначає, що в Збройних Силах існує дві основні проблеми з відзнаками, про які мало хто говорить. Перша проблема полягає в надмірній кількості значків. Сьогодні кожен батальйон, бригада, корпус і регіональне управління мають свої відзнаки. У деяких родах військ за чотири роки відзнака змінювалася тричі — з кожним новим командувачем. Іноді бригади створюють кілька відзнак одночасно та нагороджують ними свій особовий склад. Командири навіть можуть купувати відзнаки у громадських організацій, які їх продають, і видавати їх під своїм підписом. Ця ситуація виникає через те, що штаби не бажають оформлювати офіційні подання на державні нагороди, оскільки це вимагає зусиль: потрібно збирати дані, подавати їх нагору та відстежувати їхню долю. Набагато простіше створити власний «Хрест патріота» чи «За вірну службу» трьох ступенів, щоб потім роздавати їх на власний розсуд. Ці значки цінуються лише тими, хто їх видає, і не мають жодної ваги чи статусу. Їх не прикріплять на кітель і не використають для парадного фото. Цей металобрухт займає місце державних відзнак, на які колись не було оформлено документи. Кожен командир прагне мати свою нагородну систему: хтось через повільність офіційної системи, більшість — щоб задовольнити власне его. В результаті бійці отримують бутафорію, яку нікому не покажеш, бо можуть бути висміяні. Друга проблема — це заплутаність офіційної нагородної системи. Відзнаки можуть надаватися головнокомандувачем, міністром оборони та президентом, але немає жодних документів, які б чітко визначали, за що саме слід давати ту чи іншу нагороду. Ніхто не знає, за який внесок потрібно отримати «За зразкову службу» від міністра оборони, а за що — «За сумлінну службу» від головнокомандувача. Наприклад, «Хрест доблесті», «Хрест пошани», «Золотий тризуб», «Захиснику України», «За військову доблесть» — всі ці нагороди вручаються за «корисну службову діяльність». Міністр має ще хрести для кожного роду військ — і вони трьох ступенів. Якщо все це зібрати разом, вийде досить вражаючий мундир північнокорейського генерала. Наявність кожної відзнаки не пояснює, за що саме її отримав власник. Підстави для нагородження прописані неясно, а критерії для нагородження не визначені. Усе вручається «на око». Кількість знецінює якість. Відзнаки не говорять нічого про свого власника, а невизначеність підстав для нагородження ставить під сумнів внесок того, хто отримує нагороду. Можна сказати, що зараз війна і це не на часі, але насправді все навпаки.
