Канібалізм серед пітонів (Фото: Nick Stock/Australian Wildlife Conservancy) Уявіть себе голодною змією в спекотному, безлюдному середовищі, де найкращим обідом може стати інший плазун. Хоча для людей канібалізм є суворо забороненим, у тваринному світі це часто є життєво важливою стратегією, яку використовують більше 1500 видів. Змії, однак, підняли поїдання своїх родичів на новий рівень. Масштабний метааналіз, що охоплює 503 дослідження про 207 видів змій, показує, що це не поодинокі випадки, а системна поведінка, що виникає в різних екологічних умовах. Цікаво, що люди мають вроджену схильність до спостереження за зміями. Згідно з «теорією виявлення змій», наші предки-примати розвинули гострий зір, щоб вчасно помічати безногих хижаків у траві. Виживання залежало від здатності вчасно розпізнавати загрозу, але тепер виявилося, що змії також повинні уважно стежити одна за одною. Бруна Фалькао, дослідниця з Університету Сан-Паулу, зазначає, що її команда не очікувала таких результатів. Те, що раніше вважалося рідкісним явищем, виявилося важливим екологічним фактором. Іноді канібалізм починається прямо в родині. Вчені зафіксували численні випадки, коли самки поїдають свої нежиттєздатні яйця або слабких новонароджених. Хоча це може звучати моторошно, з біологічної точки зору це розумний підрахунок: мати повертає собі енергію, щоб мати сили захищати та виховувати здорове потомство. Найчастіше таку поведінку демонструють представники родини боїдових, які відомі своєю турботою про нащадків. Партнерам по спарюванню також не завжди щастить. Самки зелених анаконд, що значно більші за самців, можуть спокійно пообідати своїми залицяльниками після шлюбного ритуалу. Оскільки анаконди спарюються з кількома партнерами одночасно, поїдання менш привабливих самців стає для самки вигідним: вона знижує конкуренцію сперми в своєму тілі та отримує білковий заряд для майбутнього виробництва яєць. У рейтингу канібалів найбільш «миролюбними» виявилися сліпі змії, у яких не зафіксовано жодного випадку поїдання своїх родичів. Проте причина цього не в доброті, а в анатомії: ця лінія плазунів не розвинула гнучку нижню щелепу, що дозволяє іншим зміям ковтати здобич, яка значно ширша за їхню голову. Лідерами антирейтингу стали вужеподібні, на яких припадає майже третина всіх випадків. Це дивує вчених, оскільки зазвичай ці змії полюють на жаб чи гризунів, а не на інших плазунів. Щодо аспідових, до яких належать кобри та мамби, канібалізм був цілком очікуваним. Багато кобр є офіофагами, тобто спеціалізованими мисливцями на змій. Класичним прикладом став випадок у Південній Африці з капською коброю на прізвисько Ганнібал. Дослідники планували спостерігати за двома особинами, але виявили лише одну — дуже ситу кобру, яка щойно проковтнула свого територіального конкурента. Подібні ситуації фіксували і в Таїланді, де самці королівських кобр іноді замість спарювання обирали варіант просто з’їсти меншу за розміром самку. Проте не всі вчені вважають це жорсткою генетичною програмою. Еколог Харві Лілліуайт вважає, що така поведінка є швидше «пластичною» та опортуністичною. Іншими словами, змія діє відповідно до обставин: якщо ресурсів мало, а поруч є калорійний об’єкт свого виду, інстинкт мисливця переважає над родинними зв’язками. Варто також зазначити, що майже половина всіх спостережень (43%) була здійснена в неволі. Тісний простір та постійний стрес можуть викликати агресію, яка в дикій природі проявлялася б значно рідше. Незважаючи на 503 зафіксовані випадки, науковці вважають, що це лише верхівка айсберга, адже сотні подібних записів досі залишаються в нецифрованих щоденниках польових біологів минулого століття.
