Антон Полюхович, 25-річний військовий підрозділу Братство Головного управління розвідки Міністерства оборони, загинув 3 березня 2026 року. Він брав участь у рейді на окупований берег Каховського водосховища. Про його загибель повідомили у Братстві. На початку бойових дій Антон взяв участь у виході на ворожу територію, де разом з групою захопив свого першого полоненого. Пізніше, отримавши командирську посаду, він дбав про всі потреби своїх бійців, мудро керуючи ними у бою та організував успішну ротацію групи з 8 км вглиб ворожої зони. У Братстві зазначили, що Полюхович «назавжди вписав своє ім’я в історію», взявши участь у нейтралізації ворожого розвідувального відділення та захопивши двох цінних бійців противника. Ця унікальна операція стала можливою завдяки його здібностям в орієнтуванні, витривалості та холодному розуму. Антона описали як добру людину, прихожанина церкви, фаната української рок-музики та настільних ігор, який був розважливим, безстрашним і небагатослівним бійцем. Прощання з Антоном Полюховичем відбудеться 7 квітня: відспівування в Києві, у Михайлівському Золотоверхому соборі об 11:30, після чого пройде прощальна церемонія на Майдані Незалежності. Про його загибель також повідомило видання Район.Вараш, посилаючись на односельців. Він загинув 3 березня 2026 року. Видання також зазначає, що за участь у диверсійних операціях у Запорізькій області Полюховича нагородили орденом За мужність. До війни він був студентом і не уявляв себе у військовому середовищі, але, дізнавшись про польове капеланство, зрозумів, що це його покликання. Він шукав способи бути корисним: спершу як волонтер, потім пройшов капеланські курси, їздив на схід, відвідував поранених у лікарнях. Робота з військовими та перебування поруч із ними дали йому відчуття, що він «на своєму місці» та може бути корисним. Зрештою, він взяв зброю.
