Нова теорія спростовує космічне походження води на Землі. Земля виявилася значно більшим «домосідом», ніж вважали вчені останні десятиліття. Популярна теорія, що наша планета є космічним коктейлем, де до 40% інгредієнтів було занесено з далеких околиць Сонячної системи, піддалася критиці на основі нового ізотопного аналізу. Дослідники з ETH Zurich довели, що майже кожен грам земної маси походить з одного локального «цеху» — внутрішнього диска поблизу Сонця. Проблема попередніх оцінок полягала в обмеженому підході до даних. Вчені зазвичай порівнювали зразки лише за двома ізотопними системами, такими як кисень чи хром. Паоло Соссі та Ден Бауер використали великий обсяг даних, задіявши в одному статистичному експерименті десять показників. Ця цифрова ревізія показала, що Земля повністю складається з некорбонового матеріалу, характерного для внутрішніх регіонів. Частка речовини, що прилетіла з-за Юпітера, не перевищує 2%, а за багатьма параметрами вона взагалі дорівнює нулю. Технічно така ізоляція пояснюється роллю Юпітера як гравітаційної греблі. Під час формування Сонячної системи газовий гігант настільки швидко набрав масу, що прорубав величезну щілину в протопланетному диску. Цей розлом став фізичним бар’єром для пилу та каміння з зовнішніх холодних зон. Юпітер заблокував поставки «імпортної» сировини так ефективно, що Земля, Марс та астероїд Веста фактично виросли на залишках однієї й тієї ж локальної хмари речовини. Найбільш резонансний висновок стосується походження води. Досі вважалося, що леткі сполуки та майбутні океани нам «транспортували» метеорити з периферії, оскільки поблизу Сонця було занадто гаряче. Проте, якщо ми на 98% місцеві, то вся вода вже мала бути в нашій зоні на момент народження планети. Соссі та Бауер визнають, що їхня робота не ставить крапку, а лише переводить дискусію в нову, набагато жорсткішу площину, де старі моделі перемішування речовини в космосі більше не працюють.
