Археологічні дослідження в Таїланді виявили, що 4000 років тому молода жінка з громади бронзової доби регулярно вживала психоактивні стимулятори. Сліди цих речовин збереглися в її зубному камені. Команда дослідників під керівництвом Піяввіта Мункхама з Університету Чіангмай проаналізувала мінералізований наліт на зубах скелетів з некрополя Нонг Ратчават. У молярах однієї з жінок були виявлені ареколін та арекаїдин — алкалоїди бетельного горіха, які викликають стан бадьорості та легку ейфорію. Дослідження показало, що зубний камінь може слугувати герметичним архівом, зберігаючи не лише частинки їжі, а й метаболіти рослинних сполук. Для верифікації методу вчені відтворили «хімічний відбиток» бетелю в лабораторії, змішавши горіх ареки, гашене вапно, тютюн і людську слину. Результати ідеально збіглися зі зразками з зубів жінки з поховання № 11. Шеннон Тушінгем з Каліфорнійської академії наук, одна з авторів дослідження, зазначає, що цей підхід дозволяє «зробити невидиме видимим», перетворюючи звичайний зубний наліт на важливе історичне джерело. Цікаво, що зуби цієї жінки не мали характерного червоно-чорного забарвлення, притаманного сучасним споживачам бетелю, а в її могилі не знайшли типових інструментів для розтирання горіхів. Це може свідчити про те, що 4000 років тому методи приготування та вживання стимуляторів суттєво відрізнялися від сучасних традицій. Однак частина наукової спільноти закликає до обережності в інтерпретаціях. Археоботанік Крістіна Кастільо з Університетського коледжу Лондона підкреслює, що алкалоїди, подібні до ареколіну, містяться у багатьох пальмах родини Areca, тому пов’язувати знахідку лише з бетельним горіхом без наявності макрозалишків рослин є передчасно. Крім того, виявлення сполуки тільки у однієї з шести протестованих осіб поки що не дає підстав стверджувати, що вживання стимуляторів було масовим явищем у культурі бронзової доби.
