Максим Гардус, менеджер із комунікацій Razom We Stand, зазначає, що деескалація конфлікту між США та Іраном вже почала впливати не лише на короткострокову динаміку ринків, але й на загальний баланс сил у контексті санкційної політики та енергетичних доходів Росії. Економічні видання заповнені заголовками, що описують новий приклад TACO-ефекту. Після оголошення Дональда Трампа про призупинення військових дій проти Ірану акції зросли, а ціни на нафту знизилися. Які втрати зазнає Росія від цього ефекту? Орієнтовно 0,9 мільярда доларів на нафті та 0,2 мільярда на газі. Також можна очікувати, що розмови про зняття санкцій з Росії припиняться, а нові санкції можуть бути введені. Після оголошення Трампа про двотижневе перемир’я та відкриття Ормузької протоки, ціна на нафту Brent знизилася з пікових $110 до $94−95 за барель, WTI — до $95, а російська Urals — з $116 у порту Приморськ до $92−95. Це свідчить не лише про технічну корекцію, а й про швидке «вимивання» воєнної премії, яку ринок закладав у ціни через ризик блокування Ормузу, через який до війни проходило близько 20% світових нафтових потоків. Якщо взяти базовий сценарій, за якого ціна Urals знижується з $116 до $85 за барель, Росія недоотримує приблизно $31 з кожного бареля. При поточному рівні морського експорту нафти, що становить близько 4,0−4,2 мільйона барелів на добу, це означає втрату близько $120−130 мільйонів щодня, або приблизно $0,85−0,9 мільярда за тиждень. Навіть враховуючи зниження фізичних обсягів через удари по інфраструктурі, масштаб недоотриманої виручки залишається на рівні $0,65−0,7 мільярда за тиждень. Це лише наслідки від зміни цін, без урахування можливих політичних рішень. Більш жорсткий сценарій може бути пов’язаний із рішенням США не продовжувати неформальні винятки для російської нафти на індійському ринку. Нагадаємо, що виняток був виданий 5 березня 2026 року на 30 днів, але 19 березня США оновили ліцензію, продовживши її до 11 квітня 2026 року. У суботу стане відомо, чи буде нове продовження виключення. Під час ескалації Росія змогла вийти з традиційного дисконту до Brent у $10−13 і навіть продавала окремі партії з премією. Якщо дисконт повернеться, а глобальна ціна Urals знизиться до $72−75 за барель при Brent $85, втрати відносно пікового рівня $116 перевищать $40 за барель, що призведе до $1,2−1,3 мільярда недоотриманої виручки на тиждень, або близько $0,9−1,0 мільярда за консервативного сценарію з нижчими обсягами експорту. Таким чином, деескалація створює подвійний ефект: зниження глобальної ціни та повернення структурного дисконту для російської нафти. Газовий сектор реагує повільніше, але також формує відчутний негативний ефект для Росії. На піку ескалації ціни на європейському хабі TTF досягали $600−750 за тисячу кубометрів, після чого стабілізувалися в діапазоні $500−650. Для трубопровідного експорту через TurkStream, що становить близько 55 мільйонів кубометрів на добу, зниження ціни на $100 за тисячу кубометрів означає втрату приблизно $35−40 мільйонів щотижня. Основний удар припадає на сегмент СПГ: за обсягів близько 1 мільярда кубометрів на тиждень і зниження ціни з $900 до $750 за тисячу кубометрів Росія втрачає ще близько $150 мільйонів на тиждень. У сумі газовий сектор додає ще $150−200 мільйонів втрат щотижня, що підвищує загальний ефект від деескалації до приблизно $1,0−1,5 мільярда на тиждень з урахуванням нафти. Проте ключовий ефект не обмежується лише прямими втратами доходів. Росія втрачає так звану воєнну премію — додаткову надбавку до ціни, що виникає не через баланс попиту і пропозиції, а через ризики. Під час ескалації ринок закладав сценарії перебоїв у постачанні, атак на інфраструктуру та блокування Ормузу, що штовхало ціни вгору. Росія отримувала цю ренту автоматично, навіть без збільшення видобутку. Падіння цін на 10−15% за один день після оголошення перемир’я свідчить про зникнення цієї премії. Це структурна втрата, яку Росія не може компенсувати, оскільки не контролює джерела цих ризиків. Не менш важливим є політичний аспект. Протягом останнього місяця в ЄС сформувалася коаліція, що виступає проти посилення санкцій. Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо відкрито закликав переглянути обмеження на російські енергоносії, аргументуючи це необхідністю забезпечення енергетичної безпеки. Угорщина під керівництвом Віктора Орбана продовжує блокувати нові санкційні ініціативи, пов’язуючи свою позицію з потребою збереження доступу до дешевої енергії. Ця коаліція стала ключовим фактором блокування 20-го пакета санкцій ЄС, затримок у продовженні персональних санкцій, а також створювала ризики для нових фінансових рішень на користь України. Основний аргумент цієї позиції полягав у економічних аспектах: високі ціни на енергію роблять санкції політично і соціально дорогими для Європи. Зниження цін на нафту та стабілізація газового ринку підривають цю аргументацію. Менший інфляційний тиск і нижчі витрати для промисловості та домогосподарств зменшують політичну ціну санкцій. У таких умовах зростає ймовірність повернення до обговорення 20-го пакета санкцій, посилення заходів проти тіньового флоту, обмежень у сфері страхування та перевалки, а також прискорення реалізації політики REPowerEU. Деескалація не лише зменшує доходи Росії, а й знижує її здатність політично впливати на санкційний процес через фактор високих цін. В результаті, деескалація в Ірані створює для Росії комплексний негативний ефект. Вона втрачає доходи від експорту нафти та газу, втрачає воєнну премію, яка формувала додаткову ренту, і водночас втрачає політичний ресурс у Європі, побудований на страху перед високими цінами. Це означає, що навіть короткострокове перемир’я вже працює проти російської економічної моделі, що базується на поєднанні енергетичних доходів і геополітичної нестабільності.
