Олеся Жулинська, керівниця з комунікацій та зв’язків з громадськістю ПриватБанку, зазначає, що довіра є ключовим елементом у сфері благодійності. Вона вважає, що довіра — це не лише тривалий процес, але й складний та витратний. Цитата Воррена Баффета, що «потрібно 20 років, щоб створити репутацію, і п’ять хвилин, щоб її зруйнувати», підкреслює важливість обережності у цій сфері.
Прикладом цього є підтримка ПриватБанком організації Superhumans три роки тому, коли вона тільки починала. Банк був першим, хто надав цю підтримку, довіряючи людям, які стояли за проєктом, оскільки вже мав досвід співпраці з медичним закладом у Винниках. Цей акт довіри з часом переріс у більшу довіру до інституції. Основою цієї довіри є системна звітність, чітке розуміння цілей збору коштів та прозора фінансова поведінка. Донатори можуть бачити, куди йдуть їхні кошти, і знають, кому вони допомогли. Багато працівників банку стали пацієнтами, які отримали послуги з протезування.
У 2023 році ПриватБанк пишається тим, що став одним із сотні великих донаторів, підтримуючи важливі ініціативи. Це демонструє, що довіра — це єдина валюта, яка не девальвує, і її потрібно підтримувати прозорістю.
Останнє дослідження Інституту соціології НАН України, проведене на замовлення банку, показало, що понад 80% українців вважають благодійність важливою, але лише кожен другий знає, кому можна довіряти. Репутація та прозорість є ключовими інгредієнтами довіри, зокрема для 46% опитаних.
Це піднімає важливе питання про культуру благодійності. Часто ми говоримо про благодійність лише під час скандалів, які підривають репутацію не лише окремих організацій, а й усієї сфери. Тому цьогоріч ПриватБанк ініціював проект «Архітектура довіри» спільно з Центром соціальних змін та поведінкової економіки, щоб обговорити етику благодійності.
Проект передбачає обмін інформацією про настрої суспільства, дослідження та рекомендації щодо роботи у фінансовій системі. Відгук на цю ініціативу серед благодійників був значним, особливо від тих, хто проводить збори у регіонах. Багато організацій переходять до системної роботи, розуміючи, що благодійність має бути професійною, спланованою та прозорою.
Фінансові інституції можуть підтримати цю системність через діалог. Часто благодійність є імпульсивною, тоді як фінансова система — більш формалізованою. Важливою є комунікація, особливо коли йдеться про термінові збори. Банк повинен бути впевнений у безпеці клієнтів, тому запитує про підозрілі операції.
Перевірки не завжди є бар’єром; головним критерієм вибору банку для клієнтів є стабільність і довіра. ПриватБанк просить звітність, перевіряє власників та походження великих сум, оскільки імпульсивність у благодійності зменшується. Більше 50% респондентів обмірковують кожен донат, що свідчить про зростання довіри.
У 2021 році середній донат становив 16 гривень, а сьогодні — 960. У 2025 році клієнти перерахували 3,5 млрд грн на благодійність, з яких 367,5 млн грн було зібрано через банк, включаючи 76 млн грн від самого ПриватБанку.
Системне нагадування про важливість донатів допомагає формувати звичку у 52% опитаних. ПриватБанк надає зручні інструменти для донатів та інформує клієнтів про довіру до партнерів.
Благодійність змінюється. Вона більше не буде такою, як на початку повномасштабного вторгнення. Ми бачимо, як волонтерські ініціативи перетворюються на професійну діяльність. Довіра — це двосторонній процес, і рух назустріч один одному вартий зусиль.