Мацей Багінський очолює польську гуманітарну місію Polska Akcja Humanitarna (PAH), котра є однією з найбільших подібних організацій у Польщі. Наразі її найбільший осередок функціонує в Україні, де допомогу отримали понад 300 тисяч осіб. Президент організації Мацей Багінський в інтерв’ю польсько-українському медіа Sestry розповів про те, як за роки військових дій трансформувалися потреби українців, і чому класичної гуманітарної допомоги вже бракує. Розмову провела журналістка Діана Балинська, а NV публікує матеріали у рамках інформаційного партнерства.
Polska Akcja Humanitarna діє у багатьох куточках планети. Зокрема, медична допомога надається на Західному березі Йордану, освітні ініціативи реалізуються в Лівані, а у сектор Гази гуманітарні вантажі направляють через партнерів через безпекові обмеження. Організація також активна в Сомалі, Ємені, Сирії, Південному Судані, Кенії та на Мадагаскарі. Проте український напрямок залишається найбільшим представництвом організації у глобальному масштабі. Із загальної кількості понад 500 працівників PAH понад 270 залучені до роботи в Україні, серед яких 120 є штатними фахівцями, а решта виконують обов’язки психологів, терапевтів та спеціалістів із психосоціальної підтримки.
Dіяльність в Україні триває безперервно з 2014 року, починаючи з Харкова та лінії розмежування на Донбасі. Після повномасштабного вторгнення процеси довелося розгортати на нових рівнях у стислі терміни. Головний офіс тепер функціонує в Києві, а інші підрозділи працюють у Харкові, Дніпрі, Миколаєві та Львові, охоплюючи комплексною підтримкою десять областей.
Гуманітарні обставини в країні не стабілізуються, а стають дедалі складнішими. Змінився й портрет тих, хто потребує допомоги: це вже не лише люди з однією валізою на пероні, які нещодавно втекли від обстрілів. Мешканці живуть у стані війни роками, повністю вичерпавши власні ресурси, заощадження, роботу та підтримку близьких, через що не мають коштів на придбання ліків чи ремонт даху.
Проведений детальний аналіз майже 3700 родин із шести регіонів показав, що 85% домогосподарств потребують термінового сприяння, а майже три з чотирьох сімей нездатні задовольнити базові щоденні потреби. За словом «війна» ховається низка криз: зруйноване житло, відсутність заробітку, брак питної води, недоступність ліків та важкий психологічний стан.
Вузькопрофільні заходи на кшталт роздачі продуктових наборів чи гігієнічних засобів сьогодні вже не дають належного ефекту, тому необхідний комплексний підхід. Наприклад, у містечку під Дніпром із населенням понад 50 тисяч людей було повністю відновлено підземну водопровідно-каналізаційну мережу та побудовано свердловини задля подолання водної кризи, спричиненої руйнуванням інфраструктури обстрілами.
Психосоціальна підтримка є фундаментом роботи організації, адже окрім фізичних руйнувань існують глибокі невидимі травми психіки дорослих і дітей. Саме тому важливою формою є грошова допомога, яка дозволяє людям самостійно вирішувати, що саме купувати для родини: ліки, дрова чи дитяче взуття.
Напередодні чергової зими триває підготовка до надання допомоги з обігрівом через паливо, побутові речі та грошові виплати, а також робота над будівництвом і ремонтом укриттів задля забезпечення безпечних умов виживання.
Головними викликами залишаються безпекові ризики та логістика у прифронтових зонах Донецької, Харківської, Запорізької, Херсонської, Сумської та Дніпропетровської областей. Харківський офіс функціонує близько до зони бойових дій, де працівники регулярно спускаються в укриття та пересуваються у касках і бронежилетах. Через постійні обстріли та авіаудари графіки проєктів зміщуються, що вимагає переоформлення документів із донорами.
Питання мобілізації стосується як команди, так і підрядників. Зокрема, у Харкові під час ремонту соціальної установи всю будівельну бригаду мобілізували за один день, через що довелося шукати нового підрядника з нуля, а допомога затрималася на місяці.
Планувати довгострокову відбудову під час війни вкрай складно через постійну зміну ситуації та повторні руйнування вже відремонтованих об’єктів. Проте головним завданням є забезпечення безпечних умов тут і зараз, спираючись на міжнародний досвід відбудови інфраструктури.
Більшість команди в Україні складається з місцевих фахівців, тоді як міжнародних працівників лише кілька. Залучення українських психологів, інженерів і юристів та партнерство з 22 українськими неурядовими організаціями здійснюється за принципом локалізації з метою їх подальшої автономії.
Умовами постійного стресу та ризику для життя вимагають від співробітників колосальної психологічної стійкості та взаємної підтримки.
Попри втому від війни у світі та зміщення уваги донорів на інші кризи, підтримку вдається утримувати завдяки багаторічній довірі партнерів. Зокрема, отримано масштабний грант від Державного департаменту США до квітня 2027 року, який реалізується спільно з 22 українськими громадськими організаціями.
Головними винесеними уроками стали суворі правила безпеки через швидкість прильоту ракет, а також необхідність комплексного розплутування всього вузла проблем родини одночасно. Сили та натхнення керівник місії черпає під час поїздок в Україну та безпосереднього спілкування з людьми, чия мудрість і гідність надихають на подальшу роботу.
Одними з найпам’ятніших моментів залишаються кадри початку вторгнення у 2022 році з довгими рядами залишених дитячих візків і тваринами у клітках на кордоні. Окремим важливим досвідом є роботу восьми центрів психосоціальної підтримки, які перетворилися на осередки єднання для літніх і самотніх людей, де вони спілкуються, п’ють чай та займаються рукоділлям.
