Російські війська зробили своєю основною тактикою повітряних ударів по українській території застосування безпілотників на реактивній тязі та дронів-ракет. Починаючи з кінця серпня, саме такі апарати безперервно атакують столичний регіон та Київ. До цієї категорії належать реактивні дрони Герань-4, недорогі ерзац-ракети Бандероль, а також нові небезпечні й більш рідкісні моделі на кшталт Герань-5, Дань-Т, Ковер та Монохром. Виступаючи в Лондоні на заході Defence & Resilience Tech Scale Up Showcase, колишній головнокомандувач ЗСУ та посол України у Великій Британії Валерій Залужний зазначив, що реактивний шахед демонструє еволюцію технологій від дорогого ознорення епохи холодної війни до дешевого засобу для війни машин. Він підкреслив, що це фактично є ракетою, яка втратила статус зброї обраних. Щоб зрозуміти причини складності перехоплення таких цілей, поточні методи боротьби та перспективи покращення результатів, NV об’єднав коментарі профільних експертів: офіцера Повітряних сил у резерві й директора з розвитку оборонної компанії Анатолія Храпчинського, радника з технологічних питань оборони при президентові Сергія Бескрестнова (Флеша), провідного науковця Державного музею авіації та авіаексперта Валерія Романенка, а також військового аналітика Богдана Мірошникова. Фахівці зазначають, що після того, як відсоток знищення старих поршневих шахедів з бензиновими моторами перетнув позначку в 90%, противник фактично відмовився від них, переорієнтувавшись на щоденні нальоти із застосуванням реактивної тяги. Таким чином, апарати типу Герань-2, що розганялися до 200 км/год, відходять у минуле. Анатолій Храпчинський зазначає, що зараз на вістрі атак перебувають реактивні БпЛА та дрони-ракети на кшталт Бандеролей, Ковер і Дань-Т. Головним завданням ворога є збільшення швидкості повітряних засобів, що створює новий етап протистояння, про який у серпні попереджав Валерій Романенко. За його словами, якщо раніше змагалися електродронні перехоплювачі та поршневі Герані, то нині обидві сторони перейшли на реактивні швидкості. У зведених даних Повітряних сил ЗСУ вказується, що щоденний арсенал ворожих засобів ураження переважно складається з реактивних моделей. Сергій Бескрестнов додає, що окупанти повністю припинили випуск Герані-3 (перших реактивних шахедів зі швидкістю близько 300 км/год), зосередившись на масовому виготовленні Герані-4, яка здатна розвивати 400, 500 і навіть 550 км/год. Одночасно триває робота над бюджетними аналогами крилатих ракет — Герань-5, Дань-М, Бандероль та реактивними КАБ МПБ-5Р. Бескрестнов підкреслює, що швидкість зростатиме до 500–650 км/год, перетворюючи дрони на повноцінні ракети, перехоплювати які вкрай важко. Експерти одностайні в тому, що під час серії серпневих та вересневих атак на Київ ворог використовує боєприпаси безпосередньо з виробничих ліній, тобто накопичених стратегічних запасів цих апаратів немає. Богдан Мірошников зазначав, що наприкінці серпня до столиці летіли шахеди липневого виробництва, а у вересні фіксувалися екземпляри, виготовлені 25 серпня 2026 року. Сергій Бескрестнов також наводив дані про збільшення випуску реактивних шахедів з 1,5 тисячі на місяць до приблизно 3 тисяч, підкреслюючи їхнє конвеєрне походження. Водночас Мірошников припускає, що близько 500 подібних одиниць тримаються в резерві для масованих ударів по енергетиці взимку та по західних областях восени. Решту одразу відправляють на стартові позиції в Орел, Донецьк і Гвардійське. Щодо складніших ракето-дронів на кшталт Герані-5 чи Дань-Т, то їхні обсяги менші, проте їх комбінують із Геранню-4 для економії ресурсів. Мірошников прогнозує згодом спад інтенсивності таких нальотів до помірних показників, хоча ефективного захисту від них досі бракує. Головними перешкодами для протиповітряної оборони залишаються велика висота польоту (до 4–5 км) та висока швидкість реактивних БпЛА. Мобільні вогневі групи втратили колишню результативність. За словами Анатолія Храпчинського, якщо для звичайного шахеда час на реакцію становив близько хвилини, то для реактивного він скорочується до 12 секунд, адже один кілометр такий апарат долає за 6 секунд. Це унеможливлює роботу мобільних груп зі звичайними кулеметми на кшталт Браунінга. Крім того, висока швидкість дозволяє росіянам здійснювати денні атаки, паралізуючи роботу міського транспорту, метро, залізниці та бізнесу. Повільніші дрони-перехоплювачі також не встигають за реактивними цілями. На відміну від попередніх тактик, коли шахеди маневрували та накручували кола для виснаження ППО, нові реактивні апарати летять прямим курсом і маневрують уже безпосередньо над Києвом. Ще однією проблемою є наявність онлайн-керування, що нагадує великі FPV-дрони. Як пояснює Бескрестнов, оператор із Росії може бачити картинку через камеру і наводити апарат на ціль із відстані 3–5 кілометрів, після чого спрацьовує система автоматичного захоплення об’єкта (наприклад, торгового центру чи локомотива), і подальший рух триває автономно попри роботу українських засобів РЕБ і втрату сигналу GPS. Росіяни постійно вдосконалюють китайські камери із зумом для покращення цього процесу. Зараз основне навантаження лягає на українську авіацію та зенітні ракетні комплекси. Попри високу вартість, це поки єдиний дієвий метод. Бескрестнов зазначає, що дрони на висоті 4–5 км збивають літаки пілотів, а також зенітні установки, гармати та іноді ПЗРК (на кшталт випадків із застосуванням Ігли, зафіксованих 7-м корпусом ДШВ), хоча інколи висота польоту перевищує можливості переносних комплексів. Гучні вибухи вдень у Києві часто є наслідком роботи гармат ППО, тоді як самі дрони летять майже безшумно на великій висоті. Проблемою залишається висока вартість зенітних ракет (від 50 до 150 тисяч доларів і вище) у порівнянні з дешевшими цілями, а також виснаження ресурсів ППО й авіації. Міністр оборони Євгеній Хмара заявляв про розробку чотирьох типів українських перехоплювачів, які проходять випробування та потребують масштабування. Кластер Brave1 демонстрував ураження ракет Бандероль вітчизняним засобом, а Міноборони кодифікувало реактивний перехоплювач Alexa Spatium з турбореактивним двигуном, здатний повертатися у разі невдачі. Проте масового серійного виробництва таких рішень ще немає. Богдан Мірошников та Сергій Бескрестнов зазначають, що виробники не встигли адаптувати розробки під різке зростання швидкостей нових моделей ворога, тому наразі триває процес переналаштування технологій. Президент Володимир Зеленський підтвердив, що понад 60 вітчизняних компаній залучені до створення засобів протидії таким швидкісним цілям, і хоча рішення знайдено, на це потрібен час. На думку експертів, самі лише дрони-перехоплювачі не вирішать проблему повністю. Анатолій Храпчинський наголошує, що перехоплювач забезпечує лише третину успіху, тому необхідний комплексний підхід: розгортання розширеної мережі класичних ЗРК і малих РЛС, здешевлення ракет, а також удари на випередження по ворожих підприємствах та логістиці, зокрема по виробниках двигунів з Китаю та Ірану. Валерій Романенко та Сергій Бескрестнов висловлюють впевненість, що згодом показники знищення реактивних цілей вдасться довести до 90–95%, проте технологічні перегони на цьому не зупиняться, і ворог готуватиме нові виклики у вигляді масових запусків дешевих ракет.
