Українське керівництво наголошує на глибокій гуманітарній кризі та навмисному блокуванні мирних жителів Олешків російськими силами. У соціальних мережах все частіше використовують термін «геноцид». В Олешках зафіксовано голод. Це окуповане місто на Херсонщині повністю відрізане від зовнішнього світу: починаючи з 26 травня туди неможливо завезти продукти живлення, шляхи заміновані, а процес евакуації практично заблокований, про це інформує польсько-українське медіа Sestry, авторкою матеріалу є Ірина Скосар.
Заблокованими в Олешках залишаються приблизно дві тисячі цивільних громадян. Представники ООН підтверджують гостру дефіцитність харчів і медикаментів. Російська сторона перешкоджає евакуаційним заходам та підвезенню вантажів, а також досі не погодила роботу гуманітарного коридору. Місцеві жителі змушені виживати завдяки залишкам овочів та старим запасам. Хто ж здатен врятувати Олешки?
«Головне — це розголос! Моє рідне місто Олешки перебуває під окупацією з перших днів повномасштабного вторгнення. Нині тут триває блокада. Загарбники забороняють доставляти людям їжу. Волонтерські спроби привезти харчі закінчилися атакою дронів на їхню автівку. Чому світова спільнота мовчить про Олешки?» — запитують мешканці. Люди рятуються кабачками та домашнім варенням, проте їстівних припасів стає все менше. Чи можливо зупинити цей голод?
«Учора мені переслали повідомлення про родину, яка споживає лише дві-треї ложки гречаної крупи на добу. Наявних запасів вистачить виключно до завершення місяця. Громадяни обговорюють можливість вживання рослин та деревної кори. Місцева лікарня припиняє своє функціонування через брак лікарських засобів і палива для генератора, проте там досі перебувають десятки пацієнтів із травматичними ампутаціями», — зазначає Естер Вратарьова, співзасновниця громадської організації HUMANITY, яка займається порятунком із тимчасово окупованих територій. Вона підкреслює важливість розголосу.
Інформаційну хвилю підняли волонтери, колишні жителі півдня країни, журналісти та блогери. Серед численних звітів журналістка натрапляє на сторінку Олени — ім’я змінено з міркувань безпеки — котра досі перебуває в Олешках. Вона ділиться деталями життя у місті, яке дедалі більше нагадує сюжет фільму жахів, та надсилає безліч світлин зруйнованих будівель і понівечених вулиць. Найдовше авторка розглядає знімок вкрай виснаженого собаки з видимими ребрами як символ голоду.
Спілкування відбувається переважно через повідомлення, оскільки через роботу російських систем радіоелектронної розвідки телефонні дзвінки можуть пеленгуватися. Олені близько п’ятдесяти років, вона мешкає самотньо після того, як її чоловік зник безвісти майже два роки тому, а діти евакуювалися. Жінка доглядає за тваринами.
За її словами, постачання електрики та газу припинилося ще у 2023 році, паливо для генераторів також відсутнє, а єдиним джерелом енергії є сонячні панелі. Зв’язок із зовнішнім світом практично зник. Щоранку містяни збираються біля лікарні заради спілкування та отримання новин.
Єдиний працюючий раніше магазин зачинено. Будь-який транспортний рух до міста чи з нього заблокований, а воду люди добувають зі свердловин.
Керівниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко зазначає у коментарі для Sestry, що до початку масштабної війни населення Олешків налічувало близько 24 тисяч осіб. Знищення Антонівського мосту перетворило місто на лінію зіткнення. З втечею колаборантів зникло надання базових послуг: для зняття коштів з рахунків чи звернення до пенсійного фонду доводилося їхати до Скадовська за 80 кілометрів, проте безпечних доріг ставало все менше.
У червні 2023 року після підриву Каховської ГЕС російськими підрозділами лівобережжя затопило. Евакуація не проводилася, а виїзд блокувався. Точна кількість жертв досі лишається невідомою через приховування масштабів катастрофи окупантами. Тепер до наслідків повені додалися блокада, брак їжі та медикаментів, а місто опинилося в гуманітарній ізоляції.
До лютого 2026 року поодинокі машини ще довозили найнеобхідніше, але згодом виїзд став «дорогою смерті», і почався голод. Наразі, за даними адміністрації, в населеному пункті залишаються від двох до трьох із половиною тисяч цивільних, більшість з яких — літні та маломобільні особи.
Проблема стосується всієї громади: з 13 населених пунктів п’ять знищено повністю. Поставки продуктів в Олешки відсутні з 26 травня. 2 червня чергова спроба доставки завершилася трагедією: чотири автівки наїхали на міни, двоє людей загинули, один чоловік зазнав тяжких поранень, інформує Олешківська МВА.
Пораненого доставили до лікарні на садовій тачці. Під час спроби евакуювати його до Скадовська російські військові обстріляли машину швидкої допомоги, вбивши водія. Доля пасажира невідома. За словами Гасаненко, окупанти систематично атакують медичний транспорт. В Олешківській лікарні лишилися всього четверо літніх лікарів, здатних лише зупиняти кровотечі через відсутність ліків, світла та води.
Влітку мешканці рятувалися городиною, проте працювати на землі небезпечно через дрони. Зараз ціни на базові товари злетіли до тисяч рублів виключно для обміну. Люди сходяться у визначених місцях для натурального обміну речами та отримання новин.
Складнощі виникають і з похованнями: підвали лікарні використовуються як морги для зберігання тіл, загиблих від вибухів, а окупаційна влада вимагає оформлювати документи у Каланчаку Скадовського району, приписуючи причину смерті діям ЗСУ. Тіла загиблих на вулицях можуть лежати місяцями.
Українська влада привертає увагу міжнародної спільноти до ситуації. ООН констатує неможливість евакуації та доставки допомоги. ММПЛУ зафіксувала щонайменше 29 загиблих та 54 поранених цивільних в Олешках і Голій Пристані за 2026 рік, поклавши відповідальність за забезпечення населення на державу-окупанта — Росію.
Тетяна Гасаненко обговорює проблему на координаційних штабах із дипломатами, Червоним Хрестом та омбудсменом Дмитром Лубінцем. Водночас Росія веде пропаганду, звинувачуючи ЗСУ у зриві доставки допомоги задля виправдання війни та мобілізації.
Тим часом Олена повідомляє про відчайдушний крок: близько 20 мешканців планують вирушити пішки та на велосипедах до сусіднього села за їжею на відстань близько 18 кілометрів в один бік. Серед них — 75-річна жінка та поранені пацієнти лікарні, яким загрожує ампутація. Мешканці заздалегідь попередили окупантів про свій похід, а інформацію передано українським військовим у надії уникнути жертв від перехресного вогню.
