Дослідження артефактів європейських мисливців-збирачів епохи палеоліту змушує переглянути історію еволюції людської комунікації. Різьблення, залишені 43 тисячі років тому, виявилися не хаотичними декоративними елементами, а цілеспрямованою системою знаків. Найцікавіше те, що ця доісторична знакова система демонструє разючі структурні паралелі з раннім протоклінописом, який шумери розробили в Месопотамії лише близько 3500 року до нашої ери. Щоб довести цю гіпотезу, науковці застосували методи обчислювального аналізу. Вони дослідили понад три тисячі окремих символів, нанесених на 260 артефактів оріньякської культури. Цей період, що тривав від 43 до 34 тисяч років тому, пов’язаний із появою перших анатомічно сучасних людей у Центральній Європі. Матеріалом для дослідження послужили знахідки зі Швабських Альп у Німеччині — кам’яні інструменти та вирізані з кістки фігурки людей, мамонтів і печерних левів. Хоча точне семантичне значення цих ліній, хрестиків та насічок наразі неможливо розшифрувати, статистичний аналіз виявив чіткий синтаксис їхнього використання. Автор дослідження Крістіан Бенц із Саарського університету зазначає, що певні символи мають жорстку прив’язку до конкретних об’єктів. Зокрема, хрестики зустрічаються виключно на фігурках тварин, переважно мамонтів і коней, але ніколи не фіксуються на антропоморфних зображеннях. З цього випливає, що даний символ слугував специфічним маркером тваринного світу. Натомість крапки демонструють іншу кореляцію: вони чітко асоціюються з фігурками людей та левів, ігноруючи інструменти чи травоїдних звірів. Класичним прикладом такої закономірності є статуетка «Адорант» — вирізана з бивня мамонта фігура напівлюдини-напівлева, на яку нанесено характерну серію крапок. Співавторка дослідження Єва Дуткевич із Берлінського музею праісторії припускає, що ці крапки могли позначати специфічні властивості хижака, які символічно екстраполювалися на людину. Ключовим етапом роботи став розрахунок «щільності інформації» цієї оріньякської знакової системи. Алгоритми оцінювали частоту повторень та рівень передбачуваності порядку символів. Метрики виявилися абсолютно несподіваними: вони практично ідеально збіглися з показниками найдавнішого шумерського протоклінопису. За словами Бенца, спочатку дослідники запідозрили похибку в розрахунках, адже ці дві системи розділяє хронологічна прірва у майже 40 тисяч років. Проте детальніший розбір послідовностей довів, що з точки зору структурної організації передачі даних вони є фундаментально ідентичними. Цей висококонвенційний доісторичний код активно використовувався протягом десяти тисяч років, перш ніж остаточно зникнути. Закономірно виникає питання, чому така розвинена система так і не еволюціонувала у повноцінну писемність. Науковці пояснюють це соціально-економічним фактором. Мисливцям-збирачам просто не потрібна була складна система для бюрократичного обліку ресурсів, на відміну від пізніших аграрних суспільств Месопотамії.
