Олександр Бут, технічний директор SUNSAY NRG, зазначає, що кожен уряд має свій шлях до побудови ефективного енергоринку. Україна розпочала цей процес у 2019 році, а Європа працювала над ним десятиліттями. Аналізуючи відмінності, важливо визначити, які рішення сприяють розвитку ринку, а які його ускладнюють.
Європейський ринок базується на природному балансі між попитом і пропозицією. Україна запровадила компроміс: відкрила ринок, але застосувала регуляторні обмеження та прайс-кеп – максимальний ліміт ціни на електроенергію. Це рішення було політично мотивованим, оскільки підвищення тарифів сприймалося як непопулярне. Уряд обмежив зростання цін адміністративно, що спричинило спотворення конкуренції. Торговці та постачальники встановлюють максимальну дозволену ціну, гарантуючи покупку електроенергії на ринку. У результаті, ціна на енергію визначається попитом, а не ринковими коливаннями.
У Європі обмеження на ціни застосовуються для запобігання різким коливанням, в той час як у нас вони відсутні або мають обмежений діапазон. Крім того, європейці використовують механізми реагування на надлишок енергії: при надлишку електроенергії виробники платять самі, або аварійно вимикають станції. Це стимулює встановлення систем автоматичного обмеження потужності та накопичувачів енергії.
У нас від’ємні ціни неможливі через законодавство, яке не передбачає виплат виробникам за їхню продукцію. Це призводить до втрати економічного стимулу для розвитку систем зберігання енергії. Однак, враховуючи курс євроінтеграції та об’єднання з енергоринком Європи, цей процес неминучий. Проте це створить нові виклики, включаючи високі обмеження на ціни та 15-хвилинні обмеження.
Варто відзначити різницю у структурах двосторонніх контрактів. У світі сторони домовляються про обсяг і ціну на рік чи місяць наперед, забезпечуючи впевненість у своїх зобов’язаннях. В українських контрактах виробник може коригувати обсяг постачання, що розхитує ринок.
Україна може навчити Європу роботі в острівних режимах, коли енергосистема функціонує автономно під час відключень. Європейці, зокрема країни Балтії, лише починають вибудовувати подібні механізми після від’єднання від російської енергосистеми. Наш досвід у галузі допоміжних послуг, який активно використовується, є цінним.
Проблеми з енергетичним балансом спостерігаються не лише в Україні, але й в Австралії, де через ізольованість система легко розбалансовується. Системи зберігання енергії вирішують короткочасні коливання, але не можуть компенсувати масштабний дефіцит генерації, що виникає після руйнування ТЕЦ. Після перемоги споживання енергії зросте швидше, ніж генерація, що створить «енергетичну качку».
Реформа 2019 року дала старт, але шлях до справжнього ринку ще попереду.
