Війна, що розпочалася між США та Ізраїлем і Іраном, вже більше місяця тримає в напрузі не лише ці країни, а й десятки інших. Зокрема, конфлікт вплинув на ОАЕ, Ірак, Бахрейн, Кувейт, Саудівську Аравію, Оман, Азербайджан, окупований Західний берег, Кіпр, Сирію, Катар і Ліван. Багато експертів стурбовані, що ця регіональна напруга може перерости у глобальний конфлікт, особливо на фоні війни Росії проти України, в якій задіяні основні світові гравці. Президент України Володимир Зеленський у лютому висловив думку, що Третя світова війна вже розпочалася. Це піднімає питання: чи дійсно ми на порозі глобального конфлікту? Маргарет Макміллан, почесна професорка міжнародної історії Оксфордського університету, зазначає, що війни часто виникають не за планом, а через випадкові обставини і неправильні оцінки супротивників. Вона наводить приклад вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда, яке стало каталізатором Першої світової війни. Система союзів швидко втягнула Європу у війну, що призвело до глобальної катастрофи. Джо Майоло, професор міжнародної історії в King’s College London, визначає світову війну як конфлікт, в який залучені всі великі держави. Сьогоднішня напруженість на Близькому Сході може мати потенціал для ескалації, особливо якщо Іран або його союзники, такі як хусити в Ємені, вирішать діяти агресивно. Атаки на судноплавні маршрути або перекриття Ормузької протоки можуть мати глобальні наслідки, впливаючи на постачання енергоносіїв. Участь США підвищує ризики, адже навіть країни, які не беруть участі у конфлікті, можуть відчувати його економічні та стратегічні наслідки. Макміллан також вказує на ризик, що конфлікти в одному регіоні можуть створити можливості в інших, наприклад, Китай може вирішити скористатися відволіканням Заходу для дій щодо Тайваню. Майоло вважає, що конфлікт залишиться регіональним, залучаючи країни Ради співробітництва арабських держав Перської затоки, але не бачить ймовірності втягнення Китаю чи Росії у війну. Він підкреслює, що Китай має інші стратегічні інтереси, і його участь у конфлікті малоймовірна. Макміллан зазначає, що війни часто викликані гордістю, честю або страхом перед супротивником. Лідери можуть затягувати конфлікти, відмовляючись визнавати поразку. Дипломатія є ключовою для деескалації конфліктів, і комунікація між сторонами може запобігти ескалації. Професор Майоло погоджується, що важливо усвідомлювати межі можливостей, щоб уникнути подальшої війни. Необхідні домовленості щодо зняття санкцій і безпеки, щоб досягти тривалого миру.
