Вчені виявили, що мегаструктури, які можуть збирати енергію з зірок або змінювати їхні орбіти, можуть бути фізично можливими та здатними до тривалої стабільності. Дослідження, опубліковане в Science Alert, моделює умови, за яких такі об’єкти можуть залишатися неушкодженими. Ці конструкції, відомі в науковій фантастиці як «зоряні двигуни» або «бульбашки Дайсона», є великими відбивними структурами, які взаємодіють із зіркою через гравітацію. Вони здатні використовувати світловий тиск зірки для поступового зміщення її орбіти, що може допомогти уникнути космічних катастроф. Бульбашка Дайсона, з іншого боку, є щільною хмарою відбивачів навколо зірки, що дозволяє збирати енергію в значно більших обсягах, ніж це можливо на планеті. Такі мегаструктури можуть забезпечити енергією для терраформування інших світів, зміни орбіт небесних тіл або міжзоряних подорожей. Макіннес провів дослідження, щоб з’ясувати, чи можуть ці об’єкти залишатися стабільними без активного управління. Результати показали, що плоскі зоряні двигуни є нестійкими, але стабільність може бути досягнута, якщо основна маса буде розміщена в кільці, яке підтримує відбивну поверхню. Це означає, що конструкція повинна мати форму бубна, а не диска. Аналогічно, статична бульбашка Дайсона також нестійка, але її можна стабілізувати, якщо вона складається з великої кількості легких відбивачів, які формують розріджену, але достатньо щільну хмару. Така структура здатна балансувати свою гравітацію з впливом світла та тяжіння зірки. Довготривала стабільність таких мегаструктур свідчить про те, що вони можуть існувати навіть після зникнення цивілізацій, які їх створили. Вони також можуть залишати помітні техносигнатури, наприклад, створюючи надлишкове інфрачервоне випромінювання або інші незвичайні зміни в спектрі зірки. Автор підкреслює, що, хоча ці проєкти залишаються в сфері гіпотез, розуміння динаміки надвеликих структур допомагає визначити, які ознаки варто шукати під час пошуку позаземних цивілізацій.
