Енергетик знімає пошкодження інфраструктури в небезпечному районі одного з населених пунктів Нікопольської громади (Фото: Сергій Окунєв / NV)
Нікополь розташований лише за три кілометри від ворожих позицій, щодня страждає від артилерійських ударів та великої кількості дронів, проте в ньому досі живуть та працюють десятки тисяч людей. Журналіст NV вирушив в Нікополь та в один з найнебезпечніших районів Нікопольської громади, «куди більше ніхто не їздить», щоб побачити, як виживають та навіть працюють місцеві мешканці в умовах обстрілів, «сафарі» та відсутності комунальних послуг.
Наближаючись до Нікополя автомобілем, водій шукає канали, що повідомляють про повітряні загрози саме в місті. Коли підписуєшся на подібний канал, доволі швидко стає зрозумілим, що сенсу в ньому немає. Сповіщення про ворожі БПЛА, FPV та навіть артилерійські удари проходять буквально кожні пару хвилин. Орієнтуватися на них майже немає сенсу, простіше зробити висновок — дрони скрізь, безпечного часу без загроз в Нікополі чекати немає сенсу. За день до візиту журналіста NV Нікопольська громада зазнала майже сотні ударів лише за одну добу. А перше, що зустріло журналіста в центральній частині міста, — це пожежа на одній з парковок. Лише кілька хвилин тому БПЛА знищив кілька цивільних автівок прямо посеред жвавої частини міста.
Нікополь — одне з міст, де окупанти практикують так звану тактику «сафарі». Через малу відстань до своїх позицій ворог може запускати велику кількість дронів взагалі без заздалегідь визначеної цілі. БПЛА просто залітає в місто та починає шукати об’єкти для ударів. Якщо батарея дрона сідає, а «цікавих» об’єктів не знайдено, удар буде здійснено по рандомній цілі: автомобілям на парковці, по цивільному будинку, по об’єктах інфраструктури чи громадському транспорту. Найцікавіше що окупанти навіть не намагаються приховувати подібні злочини. Деякі російські телеграм-канали прямо називають Нікополь та Херсон «тренувальними майданчиками». 15 лютого російський неонацист, колишній директор Роскосмосу та голова військової групи Царські вовки Дмитро Рогозін опублікував у власному телеграм-каналі відео, на якому російський БПЛА завдає удару по Нікополю. Рогозін прямо каже, що це «екзамен» для одного з навчальних центрів БЛА окупантів.«Работа выполнена молодым расчетом ударного БпЛА-камикадзе Барс-Сармат. Экзамен сдан» — пише ексдиректор Роскосмосу. На відео зафіксований удар по цивільній будівлі без жодних ознак присутності там військових. Попри зазначену ситуацію та критичну небезпеку, в деяких районах Нікополя все ще панує життя. Місцева мешканка Марина в розмові з журналістом каже, що в Нікополі зараз ніби «два різних міста»: центральна частина, де працюють кав’ярні та ходить громадський транспорт, та прибережна частина, яка максимально близька до ворожих позицій та постійно потрапляє під удари. Розділення доволі умовне, бо і центральна частина також зазнає регулярних обстрілів, проте дійсно — чим ближче наближаєшся до прибережного району, тим менше життя навколо. Якщо центр — це житлові мікрорайони з радянських багатоповерхівок та широкий проспект, то прибережний район — це приватний сектор та частина «старого міста». Якщо вірити історикам, саме звідси Нікополь почав формуватися як козацьке місто. Доступ до води завжди був ключовим двигуном розвитку та появи населених пунктів. Ще нещодавно тут було чимало історичних цегляних будівель, мальовничих краєвидів та різних шляхів до місцевого пляжу. Зараз це один із найнебезпечніших районів не лише Нікополя, а, можливо, і всієї України. В цей район вже не завжди доїжджають навіть надзвичайні служби, влада закликає до евакуації, але певна частина місцевих все ще залишається в домівках, які щодня потрапляють під обстріли. Саме про цей район місцева мешканка казала, що в ньому не живуть, а виживають.Крім критичної небезпеки в самому місті, існують райони Нікопольської громади, які також знаходяться під постійними обстрілами та атакуються ворожими дронами. В таких районах ще працюють енергетики, попре те, влада закликала евакуюватися з цих районів. Одиниці місцевих співробітників ДТЕК заходять в ці небезпечні райони, до яких навіть військові радять не наближатися. До них доєднався і журналіст NV. Окрім звичайної та звичної повітряної тривоги, яка знайома усім мешканцям України, в Нікополі та населених пунктах навколо працює окрема тривога — загроза артилерійського обстрілу. Часто цей сигнал може лунати багато годин поспіль, і місцеві не звертають на нього уваги. Проте енергетикам ДТЕК заборонено працювати під час подібної небезпеки. Певний час журналіст та ремонтна бригада чекають на відбій загрози, щоб вирушити в один з найнебезпечніших районів поруч з містом.«Ось це він мене ганяв хвилин 15, але тоді ще було листя, можна було сховатися під деревом. Я бачив, що це не FPV, а дрон зі скидом. Якось було спокійно. Від FPV так не втечеш», — майстер Максим показує відео з власного архіву. На кадрах — дрон, що переслідує енергетика. Загалом, Максим та його колеги мають десятки історій про атаки дронами, артилерійські обстріли та інші види небезпеки. Попри те, що енергетики не є військовими, для росіян вони також пріоритетні цілі. Бригада Максима вже потрапляла під пряме влучання дрона в автівку, але, на щастя, усі залишилися живі. Енергетик каже, що загалом небезпека є по всьому місту та в районах навколо, але наблизитися до прибережних районів і не потрапити під ту чи іншу загрозу майже неможливо.«У нас сьогодні завдання провести огляд. До того, як почати відновлення мереж, треба зрозуміти, де і що пошкоджено, де що зруйновано, де потрібна заміна та яка саме. Тож у нас сьогодні „прогулянка“ з метою перевірки. Ми не заходили в цей район кілька днів, останні три дні його дуже активно обстрілювала артилерія, а дронів там безліч щодня. Загалом, у нас залишилися одиниці людей, хто заходить в цей район працювати, відновлювати. Тож думайте, чи доєднуєтеся ви до нас» — пояснює задачі та обстановку Максим.Вже за годину авто висаджує ремонтну бригаду та журналіста «на межі», після якої пересуватися краще лише пішки. Перше що можна побачити «за межею», — великий знак «Стій! Небезпека!». За цим знаком — ще багато вулиць, де живуть люди і потребують умов для життя. Для цього і потрібно працювати енергетикам. «Людей тут чимало. Ми сьогодні точно побачимо, ви побачите. Звісно, нам було б набагато простіше, якби люди евакуювалися і ми мали б повноцінну команду сюди більше не заходити, не ризикувати. Це було б краще для всіх. Проте я теж можу зрозуміти людей, які залишаються тут. Більшість — це люди похилого віку, самотні люди, хтось з хворими родичами. Вони не мають гарантованих варіантів для переїзду. Місто пропонує якісь умови, але люди тримаються за власний будинок, навіть коли снаряди розриваються поруч» — розказує Максим. Поки енергетики оглядають перше обладнання, яке вже має ознаки значних руйнувань, повз проїжджає літній чоловік на велосипеді. У розмові з журналістом він каже, що живе в цьому районі, але час від часу їздить в центр Нікополя, аби купити продукти та дізнатися новини про знайомих, що живуть там.«Чи страшно? Буде брехун той, хто скаже, що не страшно. У мене вбило жінку прямо поруч з нашим домом. Артилерія. Ніхто нічого зробити вже не зміг, коли це сталося. А так — постійно літають, постійно через нас летять снаряди, дрони. Нещодавно дрон впав мені на дах, пошкодив дах, у мене були дрібні уламки в спині. Але зараз вже майже все поремонтував, живу. Виживаю» — розказує про своє життя Василь. В цей час енергетики з’ясовують ситуацію з обладнанням лише на першій локації — пошкоджень дуже багато. Частковий ремонт який було проведено нещодавно, вже майже зійшов нанівець: нові обстріли спричинили повторні руйнування. Окремою проблемою є те, що частину обладнання потрібно ремонтувати чи встановлювати на стовбах, на висоті кілька метрів над землею. Зазвичай подібна робота здійснюється за допомогою автокрана з люлькою, але заїхати та тим паче тривалий час працювати на такій техніці в цьому районі зараз критично небезпечно. Певний час у цьому небезпечному районі навіть може панувати хибне відчуття тиші та спокою. Заходячи все глибше у приватний сектор, журналіст виламує частину дверей закритого, але і дуже неміцного дерев’яного сараю.
