Відкриття системи LHS 1903 кардинально змінює уявлення про утворення планет. Дослідники давно вважали, що маленькі, кам’янисті планети знаходяться ближче до зірки, а великі газові гіганти – на периферії. Наша Сонячна система є прикладом цього шаблону. Проте, червоний карлик LHS 1903 продемонстрував, що космос не завжди відповідає загальним правилам.
Астрономи виявили скелясту планету на найвіддаленіших рубежах цієї системи. «Ми спостерігали: кам’янисті планети всередині, газоподібні – зовні, у багатьох планетних системах. Однак, відкриття скелястої планети у зовнішній частині системи змушує нас переосмислити умови утворення кам’яних світів», – зазначає Раян Клотьє, професор фізики та астрономії з Університету Макмастера.
Спочатку LHS 1903 здавалася типовою. Три планети: одна тверда поблизу зірки, та дві газові (схожі на міні-Нептуни) далі. Проте, дані від супутника CHEOPS виявили четверту планету – LHS 1903 e. Вона обертається найдалі від усіх, але виявилася щільною та скелястою.
«Надзвичайно цікаво побачити скелястий світ, що сформувався в середовищі, яке не мало б сприяти такому результату. Це ставить під сумнів припущення, закладені у наші поточні моделі», – додає Клотьє.
Вчені відкинули можливість випадкових зіткнень або переміщення планети. Найбільш ймовірним сценарієм є «послідовне» формування. Якщо планета утворилася пізніше, коли газ у системі вже вичерпався або був виведений сонячним вітром, їй не було з чого створити атмосферу. Так на світ вийшов кам’яний аутсайдер там, де мав би панувати газ.
