Останнє дослідження виявило, що лише 2% складу Землі походить з віддалених частин Сонячної системи. Вчені з Вищої технічної школи Цюриха (ETH Zurich) опублікували результати своєї роботи в журналі Nature Astronomy, які суттєво змінюють наше розуміння процесу формування Землі. Раніше вважалося, що наша планета є сумішшю матеріалів з місцевих планетезималів та значної частки речовини (від 6% до 40%), що надійшла з холодних околиць Сонячної системи. Цей зовнішній матеріал зазвичай пояснював наявність води та інших летких елементів на Землі.
Однак новий аналіз ізотопного складу метеоритів, а також зразків з Марса та астероїда Веста, показав іншу картину. Вчені використали ізотопні співвідношення як унікальні «відбитки пальців» для визначення складу планети, і дійшли висновку, що понад 98% матеріалу Землі походить з внутрішньої частини Сонячної системи. Частка зовнішнього матеріалу виявилася дуже незначною, не перевищуючи 2%.
Співавтори дослідження, Паоло Соссі та Ден Боуер, зазначають, що їхні розрахунки ґрунтуються виключно на фактичних даних, а не на теоретичних припущеннях. Вони припускають, що Юпітер, завдяки своїй величезній гравітації, міг виступати як бар’єр, який заважав потраплянню льоду та каміння з далеких орбіт до внутрішніх районів, де формувалися Меркурій, Венера, Земля та Марс.
Це відкриття ставить нові запитання перед наукою: якщо зовнішній матеріал майже не брав участі у формуванні Землі, чи було достатньо води в її внутрішній частині для утворення океанів? Команда планує дослідити це питання, а також перевірити, чи може цей сценарій бути актуальним для далеких екзопланетних систем. Незважаючи на сенсаційність результатів, дослідники визнають, що наукова дискусія про справжній склад земних «цеглинок» ще далека від завершення.
