Андрій Кокотюха, письменник і кіносценарист, виявив, що вірші українських співгромадян, зокрема ті, що написані воюючими та загиблими, набули статусу мови культурної дипломатії. До четвертих роковин повномасштабного російського вторгнення в Україну, британський кіноактор Ієн МакКеллен, номінант на премію Оскар, зачитав вірш ветерана, поета і письменника Артура Дроня Перше до коринтян. Того ж дня американський актор українського походження — коріння у Львові — Лієв Шрайбер зачитав вірш іншого, на жаль, загиблого на фронті українського поета Максима «Далі» Кривцова, який переїхав у Бучу. Обидва митці до колишнього часу, тобто до початку масштабної російської агресії, мали широке визнання, переважно у вузьких колах, сформованих на поетичних фестивалях. Сьогодні, завдяки віршам, їхні голоси звучать для значно ширшої аудиторії – це український феномен. Ці голоси, живі та поляглі, стали засобом передачі інформації, не перетворюючись на зброю. У найбільшій війні початку третього тисячоліття вірші не відіграють роль умовного багнета, але їх вплив відчувається. Запит на переклади саме української поезії значно зріс протягом останніх двох років. Книжки колег-віршувальників виходять англійською, французькою, німецькою, шведською, норвезьською, данською та іншими мовами. У видавництвах України переклади поезії не завжди рентабельні, але за кордоном – спроби досягти виходу в нуль. Запрошуючи українських митців на читання, видавці уявляють собі цільові аудиторії. Любов Якимчук, наприклад, була запрошена на церемонію вручення музичної премії Греммі в Лас-Вегасі, де зачитала англійською вірш із збірки «Абрикоси Донбасу». Катрін Денев, французька кінозірка, заявляла про підтримку України, читаючи аудіоверсію книги французькою мовою, а на Мюнхенській безпековій конференції виступили поеті Сергій Жадан та Ярина Чорногуз. Вірші стали дієвим засобом для висловлення політичної позиції. Поезія, у поєднанні з музикою та образами, дозволяє виразити підтримку Україні, не вдаючись до прямої згадки про агресора. Західні культурно-мистецькі спільноти часто скептично ставляться до використання поезії в політичних цілях. Наприклад, номінацію на премію Оскар у 2022 році було вилучено з-під розгляду через кінокартину «20 днів у Маріуполі». Під час фестивалів організатори неодноразово просили учасників з України не згадувати про війну та її причини. Раніше, під час АТО, мене особисто закликали уникнути негативної згадки про Росію та СРСР під час представлення фільму «Червоний». Поет Євген Євтушенко, відомий своїми пафосними рядками, стверджував: «Поэт в России больше, чем поэт». Українські поети зазнали багато втрат внаслідок російської агресії. Поетичне кіно виникло через необхідність коротко пояснити домінування форми, образності, символізму та національно-етнографічного фундаменту. У цьому сенсі, зразки поетичного кіно – це зафільмована поезія. У часи війни поети, такі як Ієн МакКеллен, Лієв Шрайбер, Катрін Денев та інші, використовують вірші як форму підтримки України та українців.
