Нове дослідження Інституту SETI, прийняте до публікації в The Planetary Science Journal, пропонує радикально новий погляд на історію Сатурна. Вчені припускають, що найбільший супутник планети, Титан, утворився лише близько 400 мільйонів років тому внаслідок грандіозного зіткнення двох масивних небесних тіл. Ця подія могла стати ключем до розгадки походження знаменитих кілець планети та незвичних орбіт інших супутників.
Титан є другим за величиною супутником у Сонячній системі. Його діаметр становить приблизно 5150 кілометрів, що в півтора раза більше за земний Місяць. Він унікальний своєю щільною азотною атмосферою, яка у 1,5 раза товща за земну, та наявністю рідкого метану на поверхні. Досі вважалося, що Титан сформувався мільярди років тому з пилу та каміння, проте дані зонда Cassini змусили астрономів переглянути цю теорію.
Згідно з моделюванням, два протосупутники зіткнулися, утворивши сучасний Титан. Уламки цієї катастрофи, ймовірно, породили інший місяць — Гіперіон, діаметр якого складає близько 135 кілометрів. Провідний автор дослідження Матія Чук зазначає, що орбітальний резонанс між Титаном і Гіперіоном вказує на їхній відносно молодий вік. Крім того, ця гіпотеза пояснює дивну відсутність великої кількості ударних кратерів на Титані: він просто не встиг їх накопичити за свою коротку історію.
Наслідки цього зіткнення могли бути значно масштабнішими. Частина уламків з часом дрейфувала ближче до Сатурна, руйнуючи інші дрібні супутники та створюючи поле сміття. Саме це сміття приблизно 100 мільйонів років тому могло осісти, сформувавши величні кільця планети. Також теорія пояснює нахилені орбіти Япета та Реї, які довгий час залишалися загадкою для астрофізиків.
Більше відповідей очікується у 2034 році, коли місія NASA Dragonfly досягне поверхні Титана. Цей апарат зможе перевірити гіпотезу про зіткнення та остаточно з’ясувати, чи є цей крижаний світ результатом масштабної космічної аварії.