Зірка популярних проєктів Повернення та Тиха Нава, Анастасія Пустовіт, поділилася своїми враженнями про нові фільми, які вона переглянула. Акторка театру та кіно розповіла про стрічки, що її вразили, серед яких як західні хіти, так і відомі українські фільми. Однією з найсвіжіших робіт Насті є роль баристи Каті у детективі Розтин покаже 5, прем’єра якого відбувається на каналі ICTV.
Фільм Йоакіма Трієра став її цьогорічним фаворитом. За словами Анастасії, ця стрічка, як добре зіграний оркестр, є цілісною і водночас болючою, позбавленою яскравої жорстокості. Вона характеризує його як повільне, вдумливе, ніжне та чуттєве кіно, акторське існування якого вона хотіла б бачити й в українському кінематографі.
Ще одна робота Йоакіма Трієра — весняне кіно, яке Анастасія описує як молоде. Хоча воно може бути менш цілісним, ніж попередній фільм, тематика самоідентифікації є важливою.
Вона також звертає увагу на світоглядне кіно від Джеймса Вандельбіта, де Рассел Кроу в ролі Германа Герінга вражає своєю майстерністю. Анастасія вважає, що українцям буде близькою думка про те, що події відбулися тут, і що місцеві жителі не зупинили їх вчасно.
Хоча цей фільм не номінований на Оскар, Анастасія вважає його вибір цікавим. Вона поділяє погляди режисера Йоргоса Лантімоса, який через цей фільм виносить вирок людству.
Нова версія, зрежисована Хагаєм Леві, також заслуговує на увагу, хоча Анастасія рекомендує мінісеріал Інгмара Бергмана 1976 року, адже акторські роботи в ньому чудові. Вона вважає, що дискомфортні емоції під час перегляду є показовими.
Документальна стрічка Мстислава Чернова, на думку Анастасії, є антивоєнним кіно, яке змушує ще більше любити і поважати українських військових. Питання: «Якщо ця війна триватиме все ваше життя?» залишає глибокий слід у свідомості.
Фільм Дмитра Сухолиткого-Собчука займає перше місце в її власному топі українських художніх стрічок. Анастасія відзначає архетипічність героїв, акторські роботи, магію обрядів та нетиповість стосунків між чоловіком і жінкою. Її улюблена сцена — обрізання нігтів, адже це те, що вона хотіла б бачити більше в українському кінематографі.
