Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень, ставить під сумнів здатність Росії підтримувати союзників з Ірану після атак Ізраїлю та США. Питання адресується Вірменії та асадівському режиму в Сирії. Підтверджено, що Іран звертався до Росії, спираючись на домовленості про «взаємну допомогу у разі загрози суверенітету». Москва використовує юридичну невизначеність, оскільки удари Сполучених Штатів та Ізраїлю позиціонуються як «точкові операції проти терористичної інфраструктури», а не повномасштабне вторгнення. Кремль трактує це як випадок, що не підпадає під дію статті про колективну оборону.Іран просив активувати російські зенітно-ракетні комплекси С-400, а також системи радіоелектронної боротьби Красуха та Леєр-3 на російських базах у Сирії, які продовжують там працювати (Хмеймім та Тартус), для засліплення ізраїльських літаків. Натомість Росія не лише відмовила, але й, за даними, вимкнула транспондери та активні радари на своїх базах під час прольоту ізраїльських ракет, аби уникнути випадкового зачеплення та виправдання для вступу у конфлікт. І нарешті, відмова Москви була почута у столицях Північної Кореї та Китаю — Пхеньяні та Пекіні — та серед країн Глобального Півдня. Росія продемонструвала, що вона є «союзником до першого серйозного виклику». Іранські еліти, особливо прагматичне крило, тепер відкрито говорять про те, що стратегічна ставка на Росію була помилкою, яка призвела до національної катастрофи.
