Оксана Забужко, українська письменниця, з великим задоволенням читає в Facebook два типи текстів. Перший з них починає набувати форми окремого жанру, який вона називає «подківорніє страданія». Це ламентації росіян, які через українські БПЛА опинилися в своїх аеропортах під час операції Ковьор і кілька ночей сплять у зоні вильоту. Описують ситуації, коли літак із Белграда не зміг сісти в Петербурзі через палаючі балтійські порти і приземлився в Гельсінкі. Коли російських пасажирів намагалися повернути назад, у літака тріснули колеса. Це комічна ситуація, яка в контексті виглядає іронічно. Забужко зазначає, що шукає в цих «страданіях» хоч якесь розуміння причинно-наслідкових зв’язків, але поки що безуспішно. Як зазначила одна з таких стражденниць, панує «атмосфера обречённого смирения».
Другий тип текстів, який вона називає «страждання польського фермера», поки що нечисленний, але, можливо, з часом стане більш поширеним. Директор компанії Райнметал, про якого активно говорять, висловився про українські дрони, заявивши, що вони «неінноваційні» і що кожна домогосподарка може їх виготовити. Водночас його дрони вважаються найінноваційнішими та найдорожчими у світі. Забужко згадує жарт часів СРСР про радянські мікросхеми, що ілюструє ситуацію.
Вона підкреслює, що Україна, як новий гравець на світовій арені, стикається з неприязню. Коли замість визнання дебютантка отримує злісні коментарі, це свідчить про те, що її досягнення не залишаються непоміченими. Забужко вважає, що Україні не варто витрачати час на доведення своєї інноваційності, адже ЗСУ вже довели свою ефективність. Замість цього варто було б запитати: «А що ти написав?» або «Ти свої дрони покажи!».
