Вікторія Єсауленко: «Дякуйте персонально» (Фото: fizkes/Depositphotos) Це змінить не тільки ваші стосунки з людьми, а й результати роботи.
Восени 2022 року, просто посеред терміну контракту, я отримала лист від клієнта. Лист був коротким: «Дякуємо за роботу. Все добре, але ми вирішили продовжити з іншим підрядником». Як? Результати співробітництва були значними, і їх помітили на ринку. Що пішло не так? Виявилося — з’явилася дешевша пропозиція від колеги, якій я сама повідомила всю інформацію. Nothing personal, just business.
Проте замість того, щоб накручувати себе або шукати винних, я зробила щось несподіване для себе: написала їм лист з щирою подякою. Не формальне «дякую за співпрацю» (яке пишеться крізь стиснуті зуби), а справжнє: «Дякую за те, що довірили мені цей проєкт і за досвід роботи з вашою командою — я багато чого навчилася. Дякую за чесність і відкритість у комунікації. Буду рада співпрацювати знову, якщо виникне така можливість».
Чи була я щира? На диво — так. Бо усвідомила: цей проєкт дійсно дав мені цінний досвід, нові компетенції, глибше розуміння ринку. А головне, нагадав, що втрата клієнта — це можливість іти далі та знайти кращих. І знаєте що? Вони недавно повернулися. Той «дешевший підрядник» не виправдав очікувань (сюрприз-сюрприз!). А мене пам’ятали не лише як хорошого спеціаліста, а як людину, яка вміє з гідністю приймати рішення клієнта та дякувати за досвід. Саме цей факт і став приводом для цього тексту: вдячність у бізнесі — набагато більше, ніж просто ввічливість. Вона працює і як стратегія, і як конкурентна перевага.
Коли ми говоримо про вдячність у бізнесі, більшість думає про формальні «дякую» в листах, які пишуться на автопілоті перед «З повагою» та підписом. Справжня ж вдячність — набагато глибша й дає змогу побачити цінність навіть у складних ситуаціях та використати цей досвід для зростання.
1. Вдячність зміцнює репутацію (і працює краще за PR-агенцію) Люди пам’ятають не скільки ви заробили на проєкті, а як ви поводилися під час робити та після її завершення. Знаю випадок, коли важливий клієнт пішов від знайомої через банальне: у них змінився бюджет і вони без попередження перейшли на фріланс-платформу. Вона могла б образитися, але натомість написала: «Дякую за співпрацю. Якщо знадобиться консультація — завжди на зв’язку». Через три місяці той самий клієнт повернувся, більше того, рекомендував її двом компаніям зі свого нетворку. Чому? Бо фрілансери з платформи виявилися «дешевими» в усіх сенсах цього слова, а вона залишилася в пам’яті як професіонал, з яким легко і приємно.
2. Вдячність відкриває двері (навіть ті, що здавалися зачиненими назавжди) Пам’ятаєте мого клієнта, з якого я почала? Той, що пішов до іншого підрядника, але повернувся. Виявилося, та дешевша пропозиція обернулася зірваними дедлайнами, нервами та втраченими грошима. Коли їм знову знадобився підрядник, вони згадали мене. Не тому, що я була найкращою (хоча я, звісно, чудова), а тому, що я не влаштувала драму на виході.
Інший приклад: колега образився на клієнта, який «кинув його заради конкурентів», і публічно висловився про це в Facebook. Трагічний пост про «зраду» та «невдячність». Відчуваєте запах диму спалених мостів? Ситуація отримала великий розголос, але зіграла дуже негативно для нього — його стали боятися і сторонитися. Вдячність тримає двері відчиненими. Образа — забиває їх цвяхами.
3. Вдячність допомагає вчитися (і не повторювати помилки за власні гроші) Коли ви дивитеся на невдачу як на урок, ви отримуєте неоціненний досвід замість катастрофи. Той самий випадок з клієнтом навчив мене: — Диверсифікувати клієнтську базу (щоб втрата одного не обвалила всю фінансову модель);— Краще пояснювати цінність своєї роботи (щоб «дешевше» не звучало як аргумент);— Будувати стосунки не лише на результаті, а й на виправданій довірі; бо результат можуть обіцяти всі, а от забезпечити його…
Вдячність у часи кризи: як дякувати, коли все навколо палає Повномасштабна війна навчила нас багатьох речей. Зокрема — цінувати й бути вдячними за те, що є, тут і зараз. І я зараз говорю про інструмент виживання, а зовсім не про токсичну позитивність у стилі «посміхайся і махай». Коли навколо хаос і новини вибивають землю з-під ніг, вдячність — це те, що тримає в реальності. У професійній комунікації під час війни вдячність стає особливо важливою: — Дякую, що клієнт продовжує співпрацю, навіть коли його бюджет скоротився втричі, а він сам сидить у підвалі без світла, але обрав довіряти мені далі.— Дякую, що партнери підтримують, навіть коли самим непросто і «простіше» було б переключитися на стабільніші ринки. Моя подруга в березні 2025-го втратила виробництво — розбомпили. Частина команди звільнилася, контракти зависли. Вона могла б тільки скаржитися (і мала на це право). Натомість вона писала і казала клієнтам: «Дякую, що залишаєтеся з нами. Чекайте, ми повернемося». І вони дочекалися, бо подруга відновила виробництво й повернулася. Клієнти пам’ятали не лише продукт, а й ставлення. Як практикувати вдячність у професійному житті без езотерики та Секрету: Дякуйте персонально. Не загальне «дякую команді» (яке нікого конкретно не стосується), а конкретне: «Дякую, Олено, за те, що опрацювала звіт за ніч, коли я вже не тямила». Або: «Дякую, Андрію, що взяв на себе цього клієнта, коли я була на лікарняному». Люди пам’ятують, коли їх бачать. А загальні «дякую всім» — це як birthday-привітання в загальному чаті: формально мило, фактично — порожнє. Дякуйте за зворотний зв’язок (навіть якщо він болючий). «Дякую за критику — вона допомогла побачити слабке місце в презентації». Або: «Дякую, що вказали на помилку в договорі — ми виправили до підписання». Це, як ніщо інше, покаже, як ви цінуєте людей, які допомагають вам ставати кращими. Таких людей обмаль — зазвичай всі просто мовчать і думають «ну, це не моя справа». Дякуйте навіть коли відмовляють. «Дякую за час, який ви приділили розгляду пропозиції. Якщо ситуація зміниться — буду рада обговорити знову». Чому це працює? Бо 90% людей після відмови або зникають в образі, або починають наполегливо «добивати» клієнта («ну давайте поговоримо ще!»). А ви просто дякуєте — і залишаєтеся в полі зору як адекватна людина. І коли в того клієнта через пів року таки з’явиться бюджет (або поточний підрядник накосячить) — він згадає вас. Бо ви не були тим нав’язливим настиром, який дзвонив щотижня з питанням «ну що, можемо повернутися до обговорення?» Результат? Люди пам’ятають. Повертаються. Рекомендують. І навіть якщо не повертаються, ви маєте спокійну совість та купу нових нейронних зв’язків у мозку (вдячність буквально перебудовує мозок, це доведено нейробіологами).