Федеральний суддя відхилив більшість позовів Блейк Лайвлі проти її колеги по фільму «Покинь, якщо кохаєш» Джастіна Бальдоні, включаючи звинувачення у сексуальних домаганнях. 2 квітня суддя Льюїс Ліман відхилив 10 із 13 претензій у позові Лайвлі. Серед відхилених звинувачень були також змова та наклеп. У суді залишилися лише звинувачення у порушенні контракту, помсті та сприянні помсті. Адвокати акторки зазначили, що ключовою причиною відхилення частини позову стало те, що Лайвлі визнали не працівницею, а незалежною підрядницею, тому вона не підпадає під відповідні норми захисту від домагань. Проте суд дозволив продовжити розгляд претензій щодо можливої кампанії з дискредитації. Лайвлі стверджує, що саме Джастін Бальдоні стояв за онлайн-кампанією, яка поширювала негативні історії про неї в Інтернеті. Адвокатка акторки Сігрід МакКоулі зазначила, що ця справа зосереджена на нищівній помсті та кроках, які вжили відповідачі, щоб зруйнувати репутацію Лайвлі. Судовий процес за рештою вимог має розпочатися у травні 2026 року після невдалих спроб досудового врегулювання. У грудні 2024 року Блейк Лайвлі звинуватила Джастіна Бальдоні в сексуальних домаганнях та неналежній поведінці, стверджуючи, що він «цілував, притулявся до неї та торкався» без її згоди. Також він нібито негативно висловлювався про її вагу. Видання The New York Times опублікувало статтю, у якій стверджувалося, що піарники Бальдоні навмисно дискредитували акторку у соцмережах. Вони також намагалися використати стосунки Лайвлі з її партнерами з інших проєктів для дискредитації. Зокрема, йшлося про Лейтон Містер, Анну Кендрік та Бена Аффлека. У відповідь Джастін Бальдоні подав позов на газету, акторку та її чоловіка Раяна Рейнольдса за наклеп, стверджуючи, що Лайвлі нібито вкрала у нього фільм і поширювала неправдиву інформацію про сексуальні домагання. У червні 2025 року суддя Льюїс Ліман відхилив позов Бальдоні проти Лайвлі та Рейнольдса, а також проти The New York Times. Галузеві адвокати зазначили, що цей судовий позов шкодить обом сторонам.
