Гуанако нарешті повернулися до аргентинського парку Ель-Імпенетрабле після 110 років забуття, що стало важливим кроком для дикої природи регіону Гран-Чако. Ця операція стала найдовшою наземною транслокацією фауни: тварин перевезли на 3200 кілометрів із патагонських степів. Повернення копитних — це спроба відновити критичні біологічні процеси, які були зупинені на початку минулого століття через масове полювання та розширення фермерських угідь. Підготовка до переїзду тривала роками і нагадувала складну логістичну операцію. Експерти з Rewilding Argentina та фонду Freyja провели ретельний генетичний відбір та ветеринарний скринінг популяції в Патагонії, щоб упевнитися, що тварини витримають шлях через кілька кліматичних зон. Після прибуття гуанако не випускали на волю одразу — вони пройшли кількамісячну адаптацію у великих вольєрах. Поява перших малят у цих загонах стала сигналом для науковців: переселенці успішно прижилися на новому місці. З екологічної точки зору гуанако виконують роль «живої системи управління ландшафтом», виконуючи роботу, непідвладну дрібнішим видам. У посушливому кліматі Чако вони діють як природні запобіжники проти пожеж, виїдаючи суху біомасу, яка влітку стає небезпечним паливом. Крім того, ці тварини є своєрідними «сівалками» на копитах: пересуваючись на великі відстані, вони розносять насіння місцевих рослин, відновлюючи рослинний покрив і удобрюючи виснажений ґрунт. Повернення гуанако є важливим елементом великого екологічного процесу в Ель-Імпенетрабле, де вже відновлюють популяції ягуарів, гігантських видр та черепах. У цій системі гуанако займають стратегічне місце в харчовому ланцюзі, стаючи основною здобиччю для великих хижаків і підтримуючи популяції падальників. Без цієї ланки екосистема парку залишалася б розірваною та вразливою до зовнішніх змін.
