Японський зелений чай, популярний у світі, стикається з серйозними проблемами у власній країні. Рекордні виручки експортерів свідчать про попит, але плантації значно скоротилися, що викликає занепокоєння. За останні десять років чайні угіддя в ключових регіонах Японії зменшилися майже на третину. Згідно з даними Міністерства сільського, лісового та рибного господарства, 2025 року вісім основних чайних префектур мали у своєму розпорядженні 25 400 гектарів — проти 35 700 гектарів 2015-го. Тільки Сідзуока втратила понад третину своїх площ. У 2025 році обсяг закордонних поставок перевищив 12 600 тонн, уперше за 71 рік подолавши позначку в 10 000 тонн. Виручка від експорту подвоїлася і склала близько 72 млрд ієн — приблизно 463 млн доларів. Головна рушійна сила — матча, який став символом здорового способу життя і невід’ємною частиною меню кав’ярень у Європі та Північній Америці. Виробники тенча — листової сировини, з якої роблять матча, кажуть прямо: нарощувати випуск їм нема з чого. Плантації потребують затінення спеціальними сітками, а рельєф схилів унеможливлює використання великої техніки. Збирання врожаю досі залишається переважно ручною працею, а робітників стає дедалі менше. «Утримати нинішні обсяги — вже завдання. Про розширення мови немає», — визнає один із фермерів префектури Міє. Дефіцит неминуче штовхає ціни вгору: за даними Японської ради сприяння експорту чаю, експортна ціна за кілограм майже подвоїлася за п’ять років і наближається до 5 700 ієн. Частина покупців тим часом переорієнтується на Китай і Південну Корею — там поставки надійніші, а ціновий рівень скромніший. Уряд поставив амбітну мету: до 2030 року потроїти експорт сільськогосподарської продукції — до 5 трлн єн. Зелений чай вже входить до числа лідерів за вартістю поставок поряд із яловичиною. Однак без вирішення проблеми із сировиною ці плани ризикують залишитися на папері. Фермери з Кагосіма попереджають: галузь, яка довгі роки переживала стагнацію через падіння внутрішнього споживання, нарешті отримала історичний шанс — і може його втратити. Одним із виходів може стати преміальна органічна продукція. Компанія Kenichi Shizen Nouen з Яматокоріяма починала з занедбаних ділянок, відмовившись від пестицидів і штучних добрив. За чверть століття площі господарства зросли в тридцять разів, а європейські продажі стрімко збільшуються. «Ми здатні розвиватися слідом за попитом», — каже засновник компанії Кен’їті Ікава. Урожайність у них нижча за середню, зате ціна реалізації — вища. Учені паралельно працюють над новими сортами, стійкими до хвороб і придатними для органічного землеробства. На думку експерта Тору Кодами з Університету Рюцу Кейдзай, навіть невеликі обсяги з високою доданою вартістю здатні створити сильний національний бренд і залучити в галузь нових гравців.
