Українську ракету-дрон Барс вперше анонсували у 2024 році, проте перші фотографії виробу з’явилися нещодавно. Точні технічні параметри та вартість трималися в таємниці. Під час виставки озброєння MSPO 2026 кореспондент NV поспілкувався з представником компанії, що випускає цей виріб. Українська експозиція привертала велику увагу відвідувачів. З міркувань безпеки особу співрозмовника не розголошують. Він уперше розповів про специфіку Барсів та плани на перспективу.
Коли стартували перші розробки засобів для завдань глибинного ураження, конструкторам було відомо, що більшість команд проєктує апарати на бензинових двигунах. Проте виробник одразу поставив за мету досягти вищої швидкості, спираючись на бачення підприємства та запити військових. Так з’явився дрон класу deep strike на реактивній тязі з невеликим реактивним двигуном. Початкова бойова частина становила 22 кілограми, а радіус дії охоплював 700 кілометрів.
Згодом характеристики зазнали численних змін. На сьогодні маса бойової частини досягла 60 кілограмів, дальність застосування перевищує 1000 кілометрів, а швидкість сягає 700 км/год.
Щодо кількості виробів, розробник зазначає, що їх задіюють щодня. Щомісяця виготовляється понад 2000 одиниць у різноманітних конфігураціях та модифікаціях. Запаси на складах не залежуються — все одразу йде на фронт. Серед цілей значаться нафтопереробні заводи, електростанції та підстанції. Окрім цього, ці дрони виконують специфічні місії, про які говорять мало або взагалі мовчать, завдяки можливостям, відсутнім у звичайних нереактивних аналогів.
Існує також модифікація Барс для завдань middle strike, оснащена камерою та системою управління. Спецпідрозділи Сил оборони залучали такі апарати для особливих операцій в акваторії Чорного й Азовського морів, на території Криму та інших тимчасово окупованих регіонів. Версія ж deep strike слідує за координатами на тисячу кілометрів углиб від українського кордону. Близько пів року тому була складена карта місій, яка налічувала понад 200 епізодів, і відтоді це число суттєво зросло.
На початковому етапі компанія випускала лише 10 штук на місяць, плануючи вийти на 600 одиниць щорічно. Згодом показник зріс до 600 на місяць, а наразі досягає приблизно 2000 одиниць щомісяця. Потреба в подальшому масштабуванні існує, проте спершу розробники планують приділити час переробці кількох систем, щоб згодом представити версію 2.0.
Одним із найпомітніших епізодів бойового застосування став удар по Московському НПЗ, який фіксувався на кількох відео. Оцінюючи ефективність апарата в тій операції, представник виробника назвав її результати незадовільними. Стратегічна мета України — досягти ста відсотків ураження та знищення ворожих цілей — поки не виконана, хоча це лише особиста думка співрозмовника. Певна частина дронів подолала три ешелони ворожої ППО та успішно влучила в ціль, але бажаний показник становить мінімум 75% уражень.
Для покращення результатів ведеться робота не лише над модифікаціями, а й над плануванням місій, оперативною оцінкою умов та аналізом ворожої ППО. На думку виробника, спецпідрозділи можуть ще краще підготуватися задля підвищення ефективності. Спільне завдання полягає у щоденному вдосконаленні інструментарію для захисників на основі їхнього досвіду.
Чутки про те, що один Барс коштує 500 тисяч доларів, є абсолютно неправдивими. Ціну базової версії та модифікацій із камерами чи потужними антенами варто ділити на значно більшу цифру, і вона буде в рази меншою за пів мільйона доларів.
У порівнянні з європейськими чи американськими аналогами український виріб коштує в кілька разів дешевше. Західні виробники мають зовсім інший підхід. Наприклад, кодифікація українського дрона зайняла 4–5 місяців прямо під час бойового застосування. Водночас тестування на полігоні в одній із сусідніх європейських країн коштувало близько 110 тисяч євро за день. Проходження сертифікації в Європі обходиться у 15–20 мільйонів євро. Крім того, там вимагають 10-річного терміну зберігання на складах, що робить український виріб неконкурентним за цим критерієм, адже точних даних про поведінку дрона через десять років немає, хоча в умовах війни це й не потрібно. Спроба створити європейську модель на ринку озброєнь автоматично підвищила б ціну українського виробу щонайменше вдвічі.
Це також позначилося б на термінах виробництва. Політика компанії орієнтована на забезпечення потреб наразі, щонайменше на завтра, а ідеально — на вчора. Сертифікація в Україні здійснюється через бойове застосування і може тривати до пів року лише для узгодження компонентів. Виникає питання вибору між інноваціями для негайного удару по ворогу чи паперовою бюрократією.
Порівнюючи Барс із російськими реактивними дронами, такими як Бандероль, представник зазначає, що українці почали випускати подібні вироби у 2024 році. На його думку, свого часу ставлення до спроб ворога створити реактивні шахеди було дещо зневажливим. Довгий час росіяни не робили їх масово через дилетантський підхід, проте сьогодні це переросло у велику проблему. Недопрацюванням є те, що український перехоплювач на реактивній тязі не створили раніше. Зараз ворог застосовує ці технології, хоча українські розробки все ще випереджають їх технологічно.
Щодо інтересу з боку Німеччини до закупівлі Барса для власних збройних сил, перемовини дійсно ведуться. Співпраця можлива за умови отримання Україною вигоди у відповідь — наприклад, даних супутникової навігації, додаткового фінансування та за погодженням з українським урядом. Між урядами Німеччини та України триває двостороння комунікація. Ініціатива Build with Ukraine передбачає спільне виробництво і технологічний обмін. Німеччина може долучитися до виробництва реактивних двигунів, у яких спостерігається обмежений доступ. Також розглядається спільна робота над проєктами для німецької армії з подальшим перенесенням налагоджених процесів до України.
Окрім Німеччини, предметні перемовини та успіхи досягнуті з Великою Британією, Швецією, Норвегією, Данією, Францією, Бельгією та Об’єднаними Арабськими Еміратами.
Розробка версії Барс 2.0 триває, а її масове застосування заплановане на перший квартал 2027 року. Одночасно на стадії випробувань та бойового використання перебувають інші системи, які перевершують за габаритами та класом навіть Барс 2.0, проте деталі поки не розголошуються.