Наприкінці 1920-х років радянський уряд розпочав масштабну таємну операцію з виробництва фальшивих банкнот США. Стодоларові купюри вирізнялися настільки високою якістю, що протягом кількох років успішно обігувалися у Берліні, Женеві, Львові, Гавані та Шанхаї. Викрити їх вдалося лише прискіпливому касиру банку в Чикаго.
У 1928 році в СРСР стартувала перша п’ятирічка. Амбітний план пришвидшення індустріалізації вимагав західного обладнання та сировини, придбати які можна було виключно за долари й марки. Проте в державній скарбниці їх бракувало.
Спеціальний валютний відділ Об’єднаного державного політичного управління примусово конфісковував валюту та золото у громадян, але це не рятувало становище. Тоді Генеральний секретар Центрального комітету Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) Іосіф Сталін, ймовірно, згадав свою кримінальну молодість: у 1907 році він особисто організував кілька збройних нападів на банки, суттєво поповнивши партійну касу. Цього разу радянський лідер вирішив пограбувати казначейство Сполучених Штатів Америки, організувавши масовий випуск підроблених американських банкнот у Москві.
У підвалах ОГПУ на Луб’янській площі розгорнули кілька таємних цехів. Альфред Тилтиньш, керівник радянської військової розвідки у США, зумів доставити звідти оригінальний папір із водяними знаками та шовковими волокнами — саме той матеріал, який використовував американський уряд для друку національної валюти. Після цього друкарські верстати були запущені в роботу.
