Платформи на базі штучного інтелекту оцінюють симетрію обличчя за 150 доларів США, що сприяє розширенню ринку технологій краси до 90 мільярдів доларів. Комп’ютерні системи аналізують риси обличчя, обчислюють ступінь гармонії та радять косметичні процедури. Прагнення штучного інтелекту уніфікувати привабливість перетворює зовнішність на фінансовий актив. Сфера б’юті-технологій еволюціонувала від звичайних фільтрів у соціальних мережах до комерційних сервісів, які сканують сотні точок на обличчі й продають поради щодо пластичних операцій чи омолодження. Такі програми здатні вираховувати параметри підборіддя, перевіряти лінію росту волосся або вираховувати коефіцієнт привабливості людини, згідно з даними Bloomberg. Світовий ринок косметики стрімко цифровізується, і за оцінками Euromonitor International Ltd., його загальний обсяг поточного року досягне 590 мільярдів доларів. Водночас експерти Business Research Co. прогнозують, що до 2026 року обсяг ринку б’юті-технологій збільшиться приблизно до 90 мільярдів доларів, причому штучний інтелект є найдинамічнішим напрямком у цій галузі. Сервіси для аналізу зовнішності заробляють на бажанні користувачів відповідати прийнятим стандартам естетики. Наприклад, платформа Qoves просить клієнтів завантажити серію селфі з різних ракурсів та заплатити 150 доларів за детальний звіт. Цей алгоритм зіставляє 521 точку на обличчі з різноманітними естетичними критеріями з дерматологічної літератури, після чого готує перелік нехірургічних методів догляду. Крім того, сервіс пропонує оформлення передплати на щорічну перевірку для контролю вікових змін і стану шкіри. Комерціалізація охоплює й інші формати: програма UMax AI стягує з користувачів 3,99 долара на тиждень за допомогу у досягненні привабливості через розрахунок їхнього персонального показника PSL (фізичного сексуального рівня). Платформа Hairstyle AI створює варіанти зачісок, спираючись на каталог із понад 500 видів стрижок із провідних салонів краси планети. Паралельно програми MyHairline та Hairloss AI протягом кількох секунд сканують волосяний покрив, визначаючи ступінь облисіння за шкалою Норвуда й обсяг необхідних трансплантатів для відновлення волосся. Намагання вдосконалити зовнішність за допомогою алгоритмів має конкретне економічне обґрунтування. Ще у 1993 році науковці-економісти Деніел Гамермеш та Джефф Біддл випустили важливу наукову роботу, яка підтвердила наявність прямої фінансової надбавки за привабливість. За однакової кваліфікації та стажу роботи гарні співробітники отримували приблизно на 5 відсотків більшу зарплату порівняно з колегами із середніми зовнішніми даними. Для людей із показниками привабливості нижче середнього рівня падіння заробітку становило від 5 до 10 відсотків. Згідно з підрахунками Гамермеша, різниця в прибутках між найбільш і найменш привабливими фахівцями може сягати 250 000 доларів протягом усієї кар’єри. Економіст Деніел Гамермеш називає це прямим соціальним заохоченням, коментуючи вплив зовнішності на професійні досягнення. На власному веб-ресурсі фірма Qoves активно посилається на роботу Гамермеша та Біддла, перелічуючи фінансові, особисті та медичні переваги краси. Організація заявляє, що медичні працівники помиляються під час постановки діагнозів непривабливим пацієнтам у 3,7 раза частіше, тоді як гарні люди живуть довше завдяки більш точним діагнозам. Професорка глобальної етики Бірмингемського університету та авторка праці «Ідеальна я» Хізер Віддоус зазначає, що чим ближче людина до прийнятого ідеалу, тим більше життєвих благ на неї очікує. За її словами, стандарт краси, що передбачає стрункість, підтягнутість і молодість, став набагато потужнішим і глобальнішим, ніж раніше. Хізер Віддоус пояснює, що через перехід життя в онлайн-формат і поширення соціальних мереж стало значно легше нав’язувати собі та оточенню завищені критерії, а невідповідність їм сприймається як моральна поразка. Масова цифровізація призвела до виникнення нових психологічних розладів. Починаючи з 2018 року, пластичні хірурги спостерігають феномен так званої «Snapchat-дисморфії», коли клієнти приходять на прийоми зі знімками, обробленими фільтрами, як зразком для майбутніх операцій. Пізніше з’явилася «Zoom-дисморфія», спричинена постійним спогляданням власних рис під час відеозв’язку. Згідно зі звітом Міжнародного товариства естетичної пластичної хірургії (ISAPS), сукупна кількість хірургічних і нехірургічних втручань збільшилася на 42,5 відсотка порівняно з попередніми періодами. Вперше в історії найпоширенішою операцією у світовій практиці виявилася блефаропластика (корекція повік), яка випередила ліпосакцію. Значну частку клієнтів становлять чоловіки: за інформацією ISAPS, число пластичних операцій на обличчі та голові серед чоловічої аудиторії зросло на 20 відсотків за рік. Попри це, спроби комп’ютерних алгоритмів сформувати ідеальне з математичної точки зору обличчя піддаються критикам через втрату унікальності. Авторка видання Bloomberg випробувала сервіс Qoves та надіслала знайомим результат так званого «оптимізованого» обличчя, де головними правками стали повне розгладження шкіри та зникнення природних ластовиння. Один із друзів охарактеризував цей результат як відсутність душі. Інший знайомий зазначив, що отримане зображення хоч і схоже на неї, але абсолютно не передає справжньої сутності, а обличчя виглядає надто загримованим та неприступним. Доступність алгоритмічних інструментів робить невідповідність штучному еталону соціально неприйнятною. Це підживлює попит на медикаменти для схуднення GLP-1, розвиток медичного туризму та популярність додатків для оцінки зовнішності. Водночас аналітики Bloomberg підкреслюють, що майстри пластичної хірургії та стилісти радять не перебільшувати значення математичних параметрів привабливості. Штучно створений ідеал є сукупністю усреднених смаків, проте розрахована програмами гармонія не гарантує живої виразності та людської індивідуальності.
