Ігор Луценко, військовослужбовець ЗСУ та командир підрозділу ударних БПЛА, зазначає, що сирени, які виють, нагадують про нагальну потребу жити. Кожна секунда спливає, дні збиваються у зграї, а часовий фронт відступає. Зупинити цей час можна лише тоді, коли взяти в руки кожну його малу частку і прожити її.
Тепла пора року є часом непоміченого дива. Кожен крок у теплій ночі, кожен день без товстих шарів одягу з диханням шкірою, кожне небо без свинцевих хмар, дощ без льоду та зелень, що шелестить вгорі — усе це є дивом. Йому визначено стати сірим попелом під ногами, але поки що є час. Настане момент, коли все життя, секунди, хвилини, дитячі іграшки, дорослі коштовності, дахи, вікна, уявне минуле та примарне майбутнє осипляться на землю, стануть рівномірним сміттям і хрустітимуть жалібно та безсило. Поява весни, літа чи ранньої осені серед темряви є дивом, небесною амністією, божественним умовно-достроковим і тимчасовим звільненням.
Вмирати легко, коли борги вже віддані, а дитина стала дорослою і вибачить. Смерть людини продовжує життя країни, смерть країни продовжує життя планети, а планета гине заради життя Сонця. Вся надія покладається на Сонце, яке мчить колами Чумацького Шляху, домчить до престолу та попросить за всіх нас незрозумілими для нас словами, завдяки чому ми якимось чудом повернемося у цей світ.
