Дар’я Куренкова, PR-директорка проєктів Євгена Клопотенка, зазначає, що Namelaka пропонує не просто десерт, як багато інших кондитерських, а соціальний капітал. Це відчуття приналежності до певного міського смаку та участь у колективному бажанні. У класичному ресторанному бізнесі споживач отримує продукт, сервіс і локацію. У випадку з Namelaka додається ще й досвід, що створює відчуття належності до «клубу обраних». Namelaka точно відповідає сучасним потребам міської аудиторії: людям потрібні простори, де можна красиво прожити складне життя. Тут ми «купуємо» кращу версію себе: «Я дівчина/хлопець, яка/-ий знає модні місця. У мене є смак». Це потужний комунікаційний механізм. Якщо бренд допомагає людині відчути себе стильнішою, красивішою та бажанішою, він стає не просто бізнесом, а інструментом самовідчуття. Щоб це працювало, бренд має мати низький «поріг репостності»: для того, щоб «поширити» Namelaka, людині не потрібно писати рецензію чи довгий текст. Достатньо бути присутнім у кадрі в цьому впізнаваному рожевому просторі. Щоб стати «як Namelaka», вам потрібні всі п’ять факторів. Сьогодні ми живемо в реальності, де все менше речей має власну цінність поза їхнім виглядом у соціальному просторі. Тому виграють не завжди ті, хто робить найкращий продукт, а ті, хто створює найбажаніший контекст навколо нього. Проте у всіх брендів, які піднялися на хайпі, є ризик: бренд може стати сильнішим за продукт. Коли людина стоїть у черзі не за десертом, а за легендою, очікування зростає. І навіть хороший досвід може здаватися просто «нормальним». Черга продає перший візит, а другий — лише реальна якість. Це справжній тест — чи повернеться людина вдруге не за фото, а за десертом.
