Аль-Сааді Каддафі не мав видатного таланту, проте завдяки фінансам та авторитету свого батька зумів стати професійним гравцем, якого побоювалися суперники. Після повалення режиму він провів у в’язниці понад 7 років. Муаммар Каддафі керував Лівією протягом 42 років, починаючи з 1969 по 2011 рік. Отримавши владу у віці 27 років у результаті перевороту та повалення короля Ідріса I, він запровадив систему Джамахірії та розробив власну ідеологію, яка поєднувала соціалізм, іслам та антиімперіалізм. Завдяки націоналізації нафтової галузі країна набула великих статків. Диктатор запам’ятався своєю яскравою військовою формою та наявністю жіночої охорони, відомої як амазонки. У 1973 році у правителя народився третій син, Аль-Сааді. Досягнувши 27-річного віку, він вирішив спробувати сили у професійному футболі. Не маючи необхідних здібностей, Сааді просто брудно купував контроль над футбольними клубами. Спочатку він придбав клуб Аль-Ахлі з Тріполі, забезпечивши собі місце на футбольному полі, а згодом перейшов до складу Аль-Іттіхада. Вся система працювала на нього: арбітри призначали пенальті на його користь, опоненти остерігалися вести проти нього жорстку боротьбу, а спортивні коментатори публічно вихваляли його навички. Примітно, що на початку цієї кар’єри диктатор залучив легендарного Дієго Марадону як персонального радника та наставника свого сина. Аргентинський фахівець рекомендував Сааді зосередитися на фізичній формі. Тоді ж Муаммар запросив до Лівії відомого канадського спринтера і олімпійського чемпіона Бена Джонсона, якого раніше викрили у вживанні допінгу. Точні суми їхніх заробітків залишилися невідомими. Згодом футболіст вирішив, що переріс рівень внутрішнього чемпіонату, і висловив бажання виступати за Ювентус. Лівійський диктатор через інвестиційний фонд придбав міноритарний пакет акцій туринського клубу, проте головний тренер Марчелло Ліппі рішуче відмовився включати гравця до складу. Тодішній прем’єр-міністр Італії та власник Мілана Сільвіо Берлусконі підтримував дружні стосунки з Муаммаром Каддафі, але також не захотів бачити Сааді у своїй команді. За деякими відомостями, італійський чиновник зв’язався з президентом Перуджі Лучано Гауччі з проханням підписати лівійця для зміцнення зв’язків з Лівією. В результаті влітку 2003 року Аль-Сааді Каддафі приєднався до клубу Серії А. За словами Лучано Гауччі, Берлусконі зателефонував йому та підтримав це рішення, зазначивши, що присутність Каддафі допомагає налагоджувати партнерство з Лівією, а якщо гравець демонструє поганий рівень — хай так і буде. Протягом двох років у Перуджі лівійський форвард провів на полі лише 15 хвилин у поєдинку проти Ювентуса. Крім того, він провалив допінг-контроль на нандролон, за що отримав дискваліфікацію. Колишній одноклубник гравця Джей Ботройд охарактеризував його футбольні здібності, зазначивши, що той був зовсім слабким гравцем. Водночас він відзначав його мільярдні статки та бажання щодня відвідувати тренування. Сааді міг зателефонувати Дієго Марадоні щодо виконання штрафних ударів, наймав Бена Джонсона як фітнес-тренера та навіть планував придбати приблизно 30 автомобілів Mercedes для персоналу. У 2005 році Каддафі перейшов до Удінезе, де відіграв усього 10 хвилин за цілий сезон, а через рік опинився в Сампдорії, але так і не вийшов на поле жодного разу. У 2007 році він завершив футбольні виступи та повернувся на батьківщину, де зайнявся бізнесом і продовжив розкішне життя. У лютому 2011 року в Лівії почалася громадянська війна, під час якої син диктатора командував спецпідрозділами та брав участь у придушенні антиурядових протестів. 20 жовтня Муаммара Каддафі схопили в рідному місті Сирті та вбили. Після падіння режиму Сааді втік до Нігеру, але у 2014 році був затриманий. Його звинувачували у злочинах періоду громадянської війни, а також у вбивстві футбольного тренера Башира аль-Ріяні у 2005 році, за яким його виправдали у 2018 році. Після майже 7,5 років ув’язнення у тюрмі Триполі він звільнився у 2021 році. Наразі Аль-Сааді мешкає в Туреччині та не з’являється в публічному просторі.
